ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4515/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріБринза О.В.
за участю представників:
від позивача: від відповідача №1: від відповідача №2 Бойко А.І. (довір. у справі); Безугла О.А.(довір. У справі.); Духневич Т.С. (довір. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрметфлюси» до особи владних повноважень -головного державного податкового ревізора- інспектора державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А.; державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дії, скасування висновків акта № 856/231/33770114, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
18 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрметфлюси»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до особи владних повноважень -головного державного податкового ревізора- інспектора державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А. та державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить визнати незаконними дії головного державного податкового ревізора- інспектора державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А. щодо складання Акта № 856/231/33770114 від 09.04.2012 року про підтвердження достовірності декларування показників з ПДВ за лютий 2011 року, скасувати висновки Акта № 856/231/33770114 від 09.04.2012 року та заборонити державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська здійснювати всі дії щодо розповсюдження висновків зазначеного акту.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки з питання достовірності формування показників по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 р. головним ревізором-інспектором державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглою О.А. було складено акт № 856/231/33770114 від 09.04.2012 року, з висновками якого позивач не згодний; посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагенти позивача мали ймовірні поставки брухту алюмінію від платників «сумнівного сектору економіки», не відповідає дійсності, адже нормами діючого законодавства, якими регулюється порядок формування податкового кредиту, не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавста. Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів, що мають ознаки фіктивності, укладених позивачем з ПП «Евагор»на поставку товару-вапна та в подальшому його продаж ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»позивач вказує, що на всі отримані від ПП «Евагор»товари ТОВ «Компанії Укрметфлюси»були передані податкові накладні, всі дії сторін при укладанні договору № 61 від 02.01.2011 р. та при виконанні його умов були направлені на настання відповідних правових наслідків, що підтверджується договорами, товарними накладними, податковими накладними, рахунками та іншим, які були надані перевіряючим під час перевірки і відповідають всім вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже твердження відповідача про факт укладання позивачем угод, які суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а тому є нікчемним -є безпідставними, необґрунтованими, а висунуті ТОВ «Компанії Укрметфлюс»звинувачення по отриманню податкової вигоди - неправомірними.
Ухвалою суду від 20.04.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4515/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.05.2012р.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджують, що в ході перевірки встановлено недодержання позивачем під час здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Евагор»та покупцем придбаної продукції ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»у період лютий 2011 року ст.. 1, п. 2 ст. 3,ст.. 4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин), а також порушення законодавства, а саме: укладання позивачем правочинів, що мають ознаки фіктивності і не спрямовані на настання юридичних наслідків. Просять в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов не належить до задоволення з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт № 856/231/33770114 від 09.04.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Укрметфлюси»з питань достовірності декларування показників по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якому встановлено що позивачем недодержано під час здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Евагор»та покупцем придбаної продукції ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»у період лютий 2011 року ст.. 1, п. 2 ст. 3,ст.. 4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах, реальними обставинами; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не задають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; ч. 5ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Укрметфлюси»при придбанні у ПП «Евагор»та продажу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»товарів (послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст..662, 655 та 656 Цивільного кодексу України по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) за період лютий 2011 року.
В акті перевірки зафіксовано, що укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Евагор»договір купівлі-продажу №61 від 02.01.2011 року, предметом якого було поставка вапна, вчинений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримало від Алчевської ОДПІ акт документальної перевірки «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки»ПП «Евагор»від 11.11.2011 р. № 1805/236-37156773 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 р по 30.09.11 р. згідно якого встановлені порушення ПП «Евагор»Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та порушено законодавство в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Евагор»з зазначеними в додатках до акту перевірки постачальниками та покупцями.
Враховуючи, що основними постачальниками ТОВ «Компанія «Укрметфлюси»у перевіряємому періоді було ПП «Евагор»- фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія «Укрметфлюси» у лютому 2011 року здійснювалась поза межами правового поля.
За таких обставин, податковий орган вважає, що операції ТОВ «Компанія Укрметфлюси»не є господарською діяльністю підприємства в розумінні ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", отже сума валових витрат, що сформована позивачем за рахунок придбаних послуг у ПП «Евагор», є недійсною, віднесення до податкового кредиту відповідних сум з податку на додану вартість, сплачених за ці послуги, є також неправомірним.
Для проведення перевірки підприємством ТОВ «Компанія Укрметфлюси»не надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості; порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними.
Не погоджуючись з вищевказаними висновками акту перевірки позивач просить визнати незаконними дії головного державного податкового ревізора- інспектора державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А. щодо його складання та скасувати висновки акту.
За визначенням, наведеним у п.1 ч. 1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС).
З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Правовий аналіз норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в Податковому кодексі України ст.11 та 11-1 названого Закону.
Відповідно до положень ст. 86.1. Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно ст. 86.7. Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його
законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення(зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язків до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне право відношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти -породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Зі змісту п.1 ч.1 ст.17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної дії є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п.7 ч.1 ст.3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів, тому не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Отже, неправомірні, на думку позивача, висновки акту також не можуть бути самостійною підставою для скасування акту перевірки.
Від-так, при фактичному проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинити дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином дії головного державного податкового ревізора- інспектора державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А щодо складання акту № 856/231/33770114 від 09.04.2012 року про підтвердження достовірності декларування показників з ПДВ за лютий 2011 року та викладення у цьому акті оскаржуваних висновків вчинені у відповідності до п. 1, 2, ч. 3 ст. 2 КАС України
Враховуюче усе вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрметфлюси» до особи владних повноважень - головного державного податкового ревізора- інспектора державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Безуглої О.А.; Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дії, скасування висновків акта № 856/231/33770114, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 червня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук