Справа № 2-2232/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: відповідача ОСОБА_1, його представника -адвоката Донченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом 20.07.2012 року, в якому зазначив, що 16.12.2010 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики в усній формі. Відповідно до досягнутої домовленості він надав йому у борг грошові кошти у розмірі 50000 грн. На підтвердження факту отримання цих коштів ОСОБА_1 надав йому власноручно написану розписку, згідно з якою він зобов'язався повернути їх до 05.04.2011 року.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка, позивач підтримав позов та пояснив, що дійсно 16.12.2010 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики в усній формі. Згідно досягнутої домовленості він надав йому у борг грошові кошти у розмірі 50000 грн. На підтвердження факту отримання цих коштів ОСОБА_1 надав йому власноручно написану розписку, згідно з якою він зобов'язався повернути їх до 05.04.2011 року, але у обумовлені строки гроші не повернув та уникає спілкування з ним, в зв'язку з чим просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50398,63 грн., яка складається з боргу у розмірі 50000 грн., 3% річних у розмірі 398,63 грн. та судові витрати у розмірі 623,99 грн.

Представник позивача підтримав позов свого довірителя та надав аналогічні пояснення.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка, відповідач заперечував проти позову та пояснив, що дійсно знайомий з ОСОБА_3, оскільки у них були фінансові взаємовідносини, які всі були погашені. У грудні 2010 року, перебуваючи у офісі ОСОБА_3, він позичив гроші у ОСОБА_4 для особистих потреб, які в подальшому йому повернув. Оскільки він грошей у ОСОБА_3 не позичав, просив залишити позов без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи свого довірителя та просив суд залишити позов без задоволення через його недоведеність.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що у 2010 році саме він, а не ОСОБА_3 позичив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50000 грн. Також пояснив, що ОСОБА_1 повернув йому позичені гроші у квітні-травні 2011 року і з цього приводу він не має до нього претензій.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, а також свідка, дослідивши докази наявні у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики в усній формі. Відповідно до досягнутої домовленості він надав йому у борг грошові кошти у розмірі 50000 грн. На підтвердження факту отримання цих коштів ОСОБА_1 надав йому власноручно написану розписку, згідно з якою він зобов'язався повернути їх до 05.04.2011 року (а.с.41).

Відповідно до ст.526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.546 цього ж Кодексу прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На момент розгляду справи у суді оригінал розписки знаходився у позивача, що на думку суду підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору, які відповідач зобов'язувався виконати до 05.04.2011 року, але до цього часу так і не виконав їх та фактично не повернув суму позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, яка гласить, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в розписці не встановлений відсоток річних, тому відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних, якщо інше не встановлено договором, виходячи з наступного розрахунку наданого позивачем: 50000 Х 3% Х 97 днів / (365 днів Х 100%) = 398,63 грн. (а.с.4).

Отже з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості за договором позики у розмірі 50398,63 грн., яка складається з суми боргу у розмірі 50000 грн. та 3% річних у розмірі 398,63 грн.

Суд критично ставиться, як до пояснень відповідача та його її представника, так і до пояснень свідка ОСОБА_4, які на думку суду, направлені на уникнення ОСОБА_1 від цивільної відповідальності, оскільки викладені ними доводи не підтверджені відповідними доказами та в цілому суперечать матеріалам справи, поясненням позивача й його представника та висновку комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів № 4672/4673-11 від 08.05.2012 року, згідно з яким розписка від імені ОСОБА_1 від 16.12.2010 року являється оригіналом, про що свідчить те, що рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_1 виконані пастою для кулькових ручок, рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_5 розташовані у розписці від 16.12.2010 року змінам не підлягали, виконані не шляхом технічного монтажу за допомогою копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки (а.с.58-63).

Отже те, що оригінал розписки від 16.12.2010 року, згідно з якою ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 50000 грн. та зобов'язувався повернути їх до 05.04.2011 року, чого так і не зробив, на момент розгляду справи у суді перебувала на руках у ОСОБА_3, а саме у його особистому блокноті, свідчить про добросовісність його намірів і звернення до суду й обґрунтованості його позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 (із змінами і доповненнями) «Про державне мито»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»від 21.12.05 № 1258 (із змінами і доповненнями), які були чинні на момент подання позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати у розмірі 623,99 грн., які складаються з судового збору у розмірі 503,99 грн. (а.с.2) та витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн. (а.с.1).

Згідно з п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Однак, в акті здачі-приймання висновку судового експерта № 4673-11 зазначено, що вартість експертизи складає 1029,84 грн., але оскільки суду не надано квитанції про її оплату, суд вважає, що вказана сума не може бути стягнута з відповідача на користь позивача через відсутність документального обґрунтування таких витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.526,546,625,1046-1047,1049-1050 ЦК України, ст.ст.10,60,88,208-210,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість за договором позики від 16.12.2010 року у розмірі 50398,63 грн. та судові витрати у розмірі 623,99 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя Козак А.В.

Суддя: А. В. Козак