АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2821/2012
Головуючий по 1-й інстанції Чумак О.В.
Суддя-доповідач: Дорош А. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
представника позивача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про узаконення самочинного будівництва,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради про узаконення самочинного будівництва - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю та належить Полтавській міській раді. У вказаній квартирі також зареєстровані та проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_7
Під час користування вказаною квартирою, ОСОБА_3 з метою покращення житлових умов, без отримання відповідних дозволів та вирішення питання про виділення земельної ділянки, добудувала до неї кухню площею 8,8 кв.м., житлову кімнату площею 13,3 кв.м., топочну площею 7,9 кв.м., вбудовану шафу площею 2,0 кв.м., санвузол площею 2,3 кв.м. та житлову кімнату площею 11,1 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст.100 ЖК України переобладнення і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускається за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Згідно з вимогами ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Звернення до суду з позовом про узаконення самочинного будівництва повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого дає підстави вважати про наявність спору про право. Позивач ОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження того, що вона зверталась з питанням узаконення самочинного будівництва до відповідного компетентного державного органу і вони прийняли рішення з вказаного питання.Також не надала доказів на підтвердення виділення земельної ділянки, на якій проведено будівництво і яка не була відведена для цієї мети, а також її звернення до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Ч.1 ст. 100 ЖК України передбачає можливість переобладнення та перепланування жилого будинку і жилого приміщення з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю, а не здійснення прибудови.
У даному випадку позивач пред»явила вимоги про узаконення самовільно добудованої прибудови, визнавши її невід»ємною частиною квартири, яка перебуває у комунальній власності, та визнання за нею право користування вказаною добудовою. Узаконення самовільної прибудови передбачає визнання права власності на неї, однак, квартира, до якої здійснена прибудова, не перебуває у власності позивача, тому заявлені вимоги не можуть бути задоволені.
Крім цього, ч. 1 ст. 376 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Вказана матеріальна норма застосовується у разі, коли позивач є власником земельної ділянки чи її землекористувачем. У даному випадку позивач не є ні її власником, ні землекористувачем.
Доводи представника позивача в тій частині, що дане житлове приміщення є квартирою, тому Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затверджений Постановою КМ України від 13.04.2011 р. № 461, у даному випадку не поширюється неї, не заслуговує на увагу, оскільки квартира, до якої здійснена прибудова, є частиною житлового будинку.
Доводи представника позивача в тій частині, що місцевий суд не звернув увагу на те, що позивач не є власником квартири, а тому не може звернутися до Інспекції ДАБК з питання введення її в експлуатацію, не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції встановлено, що квартира є комунальною власністю і належить міській раді. Представник позивача вірно зауважив, що позивач не може звертатися до Інспекції ДАБК з питання введення квартири в експлуатацію, оскільки не є її власником.
Доводи представника позивача в тій частині, що чинним законодавством не передбачено виділення земельної ділянки під квартиру та її прибудову, не заслуговують на увагу, оскільки дійсно чинним законодавством передбачено виділення земельної ділянки під житлові будинки, а не квартири. У даному випадку спірна квартира є частиною житлвого будинку і не може бути виділення земельної ділянки саме під цю квартиру.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А. І. Дорош
Судді: