донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №30/5009/4256/11

головуючого судді: суддів:Бойко І.А. Радіонової О.О., Татенка В.М.

при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача (скаржника): від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу на рішення господарського суду Лебеденко В.В. Ковальська Я.М. -представник (довіреність № 27/27 від 03.01.2012 р.) Не з'явився Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району м.Запоріжжя Запорізької області

від17.05.2012р. (повний текст від 22.05.2012 р.)

у справі№ 30/5009/4256/11 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовомКонцерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району м.Запоріжжя

до про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Запоріжжя стягнення 11500,05грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011р. Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя про стягнення 11353,03 грн. основного боргу за використану теплову енергію та 147,02 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду запорізької області від 17.05.2012р. у задоволені позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя про стягнення 11353,03 грн. основного боргу за використану теплову енергію та 147,02 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання було відмовлено у повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що факт поставки відповідачу теплової енергії у обсягах, визначених позивачем у спірних актах є недоведеним, а тому у відповідача відсутнє зобов'язання по сплаті основного боргу та підстави для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 30/5009/4256/11, позивач - Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 17.05.2012р. у справі № 30/5009/4256/11 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя посилається на те, що господарський суд Запорізької області зробив хибний висновок з приводу підстав для виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті отриманої за договором теплової енергії, вказавши, що це узгоджені обома сторонами акти виконаних робіт. Також, скаржник наголошує на тому, що суд безпідставно зробив висновок щодо відсутності факту теплопостачання до приміщень відповідача та недотримання позивачем умов договору теплопостачання, що ставить під сумнів відповідність обсягу поставленої теплової енергії відповідачу, що визначений умовами договору.

Ухвалою від 15.06.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження.

Представник позивача (скаржника) у судовому засіданні 25.07.2012 р. підтримав вимоги апеляційної скарги, та надав доповнення та пояснення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення -ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 15.06.2012р. Через канцелярію суду Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 р. -без змін.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2005р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Запоріжжя був укладений договір №2035 про постачання та використання теплової енергії, відповідно до якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором (п.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Договір підлягає продовженню на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.1).

Пунктом 2.1 встановлено, що теплова енергія постачається Споживачу за передбаченим тарифом на об'єкти потреби, в обсягах, передбачених Додатком №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком №1 до Договору №2035 від 01.11.2005р., енергопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію в гарячій воді до наступних об'єктів споживача: приміщення по АДРЕСА_1 (опалювальна площа: 135 м2), АДРЕСА_2 (гаряче водопостачання відсутнє, опалювальна площа: 226,2 м2), АДРЕСА_3 (опалювання відсутнє, площа, за якою здійснюється гаряче водопостачання: 221,6 м2).

Згідно п.3.2.3 Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку, або розрахунковим способом (п.5.1 Договору).

Відповідно до умов Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.п.6.5, 6.6 Договору).

Згідно п.6.8 Договору, факт поставки та використання теплової енергії підтверджується актами виконаних робіт, який щомісячно надається теплопостачальною організацією Споживачу, який Споживач в разі відсутності зауваженьповинен оформити належним чином та один примірник повернути Енергопостачальній організації.

Згідно Примітки в Актах приймання-передачі теплової енергії, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим (а.с.26-52, том 1).

На виконання умов договору, позивач, у період з березня 2009р. по березень 2011р. надавав послуги з поставки теплової енергії відповідачу. Факт надання послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди.

Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки у період з березня 2009р. по березень 2011р., всього на загальну суму 11 353,03грн. та відправлені простим поштовим відправленням на адресу відповідача разом із актами приймання-передачі теплової енергії, що підтверджується реєстрами відправлених розрахунків, актів виконаних робіт та ін.(а.с.87-111, том1).

Відповідно до п. 66,67 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання поштового зв'язку від 05.03.2009р. №270, у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.

Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками.

Пунктом 2 Постанови передбачено, що просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.

Колегія суддів Донецького апеляційного суду не погоджується із висновком господарського суду Запорізької області відносно того, що направлення актів виконаних робіт за спірний період позивачем належними доказами не доведено, оскільки способу надання теплопостачальною організацією актів виконаних робіт споживачу договором не передбачено.

Крім того, позивачем заказною кореспонденцією неодноразово направлялися Претензії на адресу відповідача із вимогою погасити заборгованість за договором №2035 про постачання та використання теплової енергії від 10.11.2005р.(а.с.78-86, том 1).

Як встановлено місцевим господарським судом, з моменту підписання Договору постачання теплової енергії на приміщення по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, гаряче водопостачання та опалювальні прилади відсутні, що підтверджується актами теплової інспекції, а саме: Актом від 01.11.2004р. у нежитловому приміщення по вул. Рекордній,36 опалювальні прилади відсутні, транзитні трубопроводи за ізольовані; Актом від 25.02.2005р. в офісному приміщенні по АДРЕСА_1 опалювальні прилади відсутні, зворотній трубопровід системи опалення житлової будівлі за ізольований, гаряча вода відключена з моменту укладання договору оренди; Актом від 25.10.2005р. у підвальному приміщенні по АДРЕСА_2 гаряче водопостачання відсутнє з моменту укладення договору оренди; 25.10.2005р. в підвальному приміщенні по АДРЕСА_3 гаряче водопостачання відсутнє; Актом від 06.12.2005р. в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 опалення та гаряче постачання відсутнє; Актом від 06.04.2007р. в офісному приміщенні по АДРЕСА_1 перекрито подачу гарячої води, вентиль на водомірі опломбовано; Актом від 09.01.2007р. в приміщенні по АДРЕСА_2 демонтовано опалювальні прилади типу «Комфорт»в кількості 7 шт., трубопроводи зворотного теплоносія системи опалення житлового будинку за ізольовано.

Відповідно до п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. N 630, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

В матеріалах справи відсутні докази погодження відключення опалення вищезазначених приміщень по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 , як того передбачає Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та водопостачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4.

Факт наявності у спірних приміщеннях системи опалення та гарячого водопостачання підтверджується Актами від 04.06.2010р., 30.04.2009р.,30.04.2010р.,18.04.2011р.,30.04.2009р.,30.04.2010р.,18.04.2011р., 04.06.2010р.,

складених позивачем, відповідно до яких в приміщеннях АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 система опалення приміщень не відокремлена від системи опалювання житлового будинку, відключити опалення в приміщенні технічно не можливо (а.с.116-123). Відповідач відмовився від підписання зазначених актів, що підтверджується Актами про відмову від підписання актів обстеження 04.06.2010р. Таким чином, стверджувати про неможливість здійснювати подачу тепла та гарячої води до спірних приміщень, саме у заявленому періоді не уявляється можливим.

Крім того, факт здійснення теплопостачання до приміщень АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та 36 вже був встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2009р. по справі №11/201/09 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2009 по справі №11/201/09 за позовом Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення 18.240,91 грн. основного боргу за договором № 2035 про постачання та використання теплової енергії від 01.11.2005 р., яким зокрема встановлено, що позивач за період з грудня 2005р. по лютий 2009р. здійснював постачання теплової енергії відповідачу.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, колегія суддів вважає хибним висновок господарського суду Запорізької області щодо недотримання позивачем умов теплопостачання, що ставить під сумнів поставку споживачу теплової енергії у визначених договором обсягах.

Листами №26/01-06 від 26.01.2006р., №26/01-06 від 29.09.2006р., №25/10-06 від 25.10.2006р. відповідач повідомляла позивача про незадовільне теплопостачання приміщень по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Проте, викладені в листах претензії не є належним доказом, адже не стосуються спірного періоду. Крім того, у разі наявності зауважень щодо умов теплопостачання, відповідач не був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом для вирішення спірного питання. Проте, докази наявності такого звернення в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів Донецького апеляційного суду звертає увагу на те, що в рішенні господарського суду Запорізької області міститься припущення щодо недопоставки споживачу теплової енергії, однак дане припущення не підтверджено доказами, а отже не може бути підставою для здійснення висновку по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті вартості теплової енергії не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 11353,03 грн. Докази виконання відповідачем взятих на себе за договором обов'язків в матеріалах справи відсутні.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 11353,03 грн. кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.3. Договору №2035 від 01.11.2005р. про постачання та використання теплової енергії встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію по даному договору нараховується пеня в сумі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.3.3. договору нарахував пеню в розмірі 147,02грн.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, перевіривши правильність здійснення розрахунку пені позивачем, колегія суддів дійшла висновку про неправомірне нарахування пені за травень 2010р., оскільки строк позовної давності зі стягнення пені становить 1 рік, а позивач звернувся до суду у липні 2011р.

За власним розрахунком судової колегії, проведеним з допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розмір пені належної до стягнення з відповідача за період з 26.07.2010р. по 25.04.2011р. склав 140,07 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому судова колегія дійшла висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11353,03грн. та пені в сумі 140,07грн.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 30/5009/4256/11 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись статями 35, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 30/5009/4256/11 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 30/5009/4256/11 -скасувати.

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя про стягнення 11353,03 грн. основного боргу за використану теплову енергію та 147,02 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання -задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя 11493,31грн.: з яких 11353,03 грн. основного боргу за використану теплову енергію та 140,07 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя витрати по сплаті державного мита в сумі 114,93грн., витрати по сплаті інформаційно -технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,86грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,28грн.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ згідно з вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: О.О.Радіонова

В.М.Татенко

Надруковано: 4 прим.

1 - позивачу

1 -відповідачу

1- у справу

1 - ЗАГС