Справа 2-267-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І МЕ Н Е М У К Р А І Н И
7 квітня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
при секретарі Калініченко М.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1.
за участю представника 3 особи
Дніпропетровського обласного
військового комісаріату Коренякі В.О.
за участю представника
відповідача квартирно-експлуатаційного
відділу м. Дніпропетровська Бенди Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, треті особи - Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Комунальне підприємство «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки і за позовом третьої особи із самостійними вимогами Дніпропетровського обласного військового комісаріату до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Комунальне підприємство «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, Міністерство оборони України про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2006 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3. звернулись до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, треті особи - Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання виникнення права користування на земельну ділянку та усунення перешкод в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачі змінили позовні вимоги та просили визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3право користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв.м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5, визнати, що Міністерство оборони України втратило право землекористування на земельну ділянку, розташовану за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5, усунути перешкоди, які чиняться квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки ОСОБА_2та ОСОБА_3, шляхом визнання узгодженими між квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, Міністерством оборони України з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3з другої сторони, зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що їм на підставі договору купівлі - продажу від 12.05.2006 року на праві спільної сумісної власності належить нежитлова будівля літ-А-2, прибудова А 11-1, ганок літ. а з навісом, літ. Б - навіс, літ. В - сарай, № №1-5-споруди, №№ 6,7 бордюр, І- мостіння, розташовані по АДРЕСА_1. Реалізовуючи своє право на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належний їм на праві власності об'єкти нерухомості, позивачі почали здійснювати процедуру відводу земельної ділянки їм в користування, що передбачає складання проекту відводу земельної ділянки, з подальшим укладанням договору оренди землі. В зв'язку з тим, що в процесі узгодження зовнішніх меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, КЕВ м. Дніпропетровська відмовило в наданні такого узгодження позивачам, останні вважають, що це прямим чином порушує їх майнові права та законі інтереси та з урахуванням цих обставин просять суд визнати, що у ОСОБА_2, ОСОБА_3 виникло право користування на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5. Позивачі вказали на те, що Міністерство оборони України втратило право землекористування на вищезазначену земельну ділянку та усунути перешкоди, які чиняться квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки ОСОБА_2та ОСОБА_3, шляхом визнання узгодженими між квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, Міністерством оборони України з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3з другої сторони, зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 з її межами в натурі згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
Третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору - Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом в судовому засіданні подано позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, Міністерство оборони України про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року в частині включення у нього об'єктів нерухомого майна: літ. Б - навіс, літ. В - сарай, № №1-5-споруди, №№ 6,7 бордюр, І- мостіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом надання доступу до земельної ділянки. В обґрунтування свого позову Дніпропетровський обласний військовий комісаріат вказав на те, що за договором купівлі - продажу від 12.05.2006 року, укладеним між ОСОБА_4. та ОСОБА_2, ОСОБА_3. до останніх незаконно перейшло нерухоме майно, а саме Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай, яке належить Міністерству оборони України та ніколи ним не відчужувалось, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 7/200 від 27.01.06 та рішенням Вищого господарського суду України по справі № 7/200 від 30.11.2006 року, що в свою чергу свідчить про незаконне заволодіння зазначеним спірним майном попередніми власниками, шляхом внесення недостовірних даних у правовстановлюючі документи та створення перешкод з боку ОСОБА_2., ОСОБА_3., які користуються без жодних на те правових підстав вказаними нерухомими об'єктами та земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, в зв'язку з чим просить суд на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_2, ОСОБА_3. в частині включення в нього об'єктів нерухомого майна, а саме Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай та зобов'язати ОСОБА_2., ОСОБА_3. усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом, що знаходиться під вищезазначеними нерухомими об'єктами, шляхом надання вільного доступу до даної земельної ділянки.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1. уточнені позовні вимоги позивачів підтримав, посилався на доводи, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідно до договору купівлі - продажу від 12.05.2006 року, на підставі ч.2. ст. 377 ЦК України, ч.2 ст. 120 ЗК України, у позивачів виникло право користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка знаходиться під належною їм на праві власності нежитловою будівлею разом із спорудами, і для оформлення цього права останні звернулися з відповідним клопотанням до Дніпропетровської міської ради. В процесі розроблення проекту відводу земельної ділянки позивачам потрібно було узгодити зовнішні межі земельної ділянки в натурі із суміжним землекористувачем КЕВ м. Дніпропетровська, але останній відмовив в такому узгодженні. За таких обставин таке неузгодження меж спірної земельної ділянки з позивачами порушує законі інтереси та майнові права позивачів, оскільки у позивачів виникло право на отримання в користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі ч. 2 ст. 377 ЦК України,ч.2. ст. 120 ЗК України. Крім того, у зв'язку з тим, що на підставі зазначених норм діючого законодавства до позивачів перейшло право користування на спірну земельну ділянку, КЕВ м. Дніпропетровська, Міністерство оборони України фактично втратили право користування на спірну земельну ділянку і тому є всі підстави визнати, що у них припинились правовідносини щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1
Представник позивачів в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного військового комісаріату просив відмовити та пояснив, що ОСОБА_2 були додержані вимоги ст. 203 ЦК України, в тім третя особа із самостійними вимогами не зазначає у позові, які норми діючого законодавства були порушенні або не додержані, відповідачами за їх позовом, при його укладанні, що б мало привести до правових наслідків, передбачених ст. ст. 215-220 ЦК України та зазначив, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3. придбали спірне нерухоме майно за договором купівлі - продажу від 12.05.2006 року у ОСОБА_4. з додержанням всіх норм діючого законодавства, які регулюють порядок укладання такого виду правочинів, а саме ст. ст. 203, 207, 208, 209, 210 ЦК України.
Ухвалою суду до участі у справі було залучено військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону, яка виступає в інтересах держави.
В судовому засіданні представник військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону присутній не був, повідомлен належним чином, раніше в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, а позов Дніпропетровського обласного військового комісаріату просив задовольнити, повністю підтримав позицію Дніпропетровського обласного військового комісаріату та КЕВ м. Дніпропетровська. Представник військової прокуратури Дніпропетровського горнізону в судовому засіданні позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Дніпропетровського обласного військового комісаріату підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. не визнав, пояснивши суду, що земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлова будівля, яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності, перебуває у користуванні Міністерства оборони України, закріплена за Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом та стоїть на обліку КЕВ м. Дніпропетровська, а тому останній цілком обґрунтовано відмовив позивачам у погодженні зовнішніх меж вказаної земельної ділянки. Стосовно позовних вимог - Дніпропетровського обласного військового комісаріату - просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся неодноразово, про причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник Дніпропетровського обласного військового комісаріату позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. не визнав та пояснив суду, що вони суперечать нормам матеріального та процесуального права. Він пояснив, що споруди, а саме: ганок літ. А з навісом, літ. Б-навіс, літ. В-сарай, №№ 1-5 споруди, №№ 6, 7 бордюр, I- мостіння Міністерством оборони України не відчужувались і на теперішній час перебувають на обліку у КЕВ м. Дніпропетровська, добровільної згоди на припинення користування земельною ділянкою законні землекористувачі не надавали, процедура вилучення в порядку ст. 149 ЗК України не відбувалася, в зв'язку з чим, на думку третьої особи із самостійними вимогами , позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. є намаганням підмінити процедуру погодження, передбачену земельним законодавством, рішенням суду. Порушення норм процесуального права представник третьої особи із самостійними вимогами вбачає в тому, що на його думку даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, оскільки правовідносини щодо встановлення меж земельних ділянок та надання їх у користування є публічно-правовими, а отже відповідно до ст. 17 КАС України, вказаний спір належить до компетенції адміністративного суду. Позов Дніпропетровського обласного військового комісаріату підтримав у повному обсязі, посилався на пояснення, викладені в позовній заяві.
Судом до участі у розгляді даної цивільної справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні ОСОБА_2. та ОСОБА_3. було притягнуто Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
В судовому засіданні представник Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради присутній не був, просив розглянути справу в його відсутність. (т. 2 а.с. 43).
В судовому засіданні представник Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів присутній не був, просив розглянути справу в його відсутність.
ОСОБА_4. - відповідачем за позовною заявою Дніпропетровського обласного військового комісаріату до суду було подане клопотання, в якій просила розгляд справи провести за її відсутністю, згідно норм діючого законодавства України. (т.2 а.с.41)
Суд, вислухавши представників сторін, представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3. підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги Дніпропетровського обласного військового комісаріату не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У ході судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року належить нежитлова будівля літ-А-2, прибудова А 11-1, ганок літ. а з навісом, літ. Б - навіс, літ. В - сарай, № №1-5-споруди, №№ 6,7 бордюр, І- мостіння, розташовані по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9).
Враховуючи даний факт, позивачі фактично користуються земельною ділянкою на якій розташовані об'єкти нерухомості, що були предметом договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року.
Відповідно до глави ХV ЗК України, фізичні особи здійснюють право користування земельною ділянкою на підставі її оренди ( ст. 93 ЗК України).
Згідно з ч.2. ст. 126 ЗК України, право оренди землі оформляється договором оренди, який реєструється відповідно до закону.
Реалізовуючи своє право на землекористування позивачами, на ім'я міського голови м. Дніпропетровська, було подано клопотання від 07.06.2006 року про надання дозволу на підготовку документів на відвід земельної ділянки по фактичному місцю розташування нерухомого майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 15).
Частиною 3 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення, здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст. 118 ЗК України, відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання зацікавлених осіб у відведенні їм в користування земельної ділянки та надає дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки.
30.08.2006 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 132/3 про надання згоди ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на розроблення проекту відводу земельної ділянки по фактичному місцю розташування нерухомого майна останніх (т.1 а.с. 16).
Таким чином, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська міська рада не знайшла перешкод для відмови позивачам у наданні згоди на розроблення проекту відводу земельної ділянки та підтвердила законність їх намірів відвести земельну ділянку в користування, що знаходиться під їхніми нерухомими об'єктами , шляхом укладання відповідного договору оренди землі.
В процесі розроблення проекту відводу земельної ділянки позивачам, згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій», п. 7 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого Постановою КМУ від 26 травня 2004 року № 677, одним із етапів такого процесу є підготовка технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
Підготовка технічної документації передбачає встановлення загальної площі та меж земельної ділянки, яка підлягає відведенню, враховуючи фактичне місце розташування нерухомих об'єктів.
Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що була виконана приватним підприємцем ОСОБА_5, загальна площа земельної ділянки, яка підлягає відведенню позивачам, становить 1677 кв.м. та встановлені межі в натурі цієї ділянки, відповідно до акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування і до додатку до акту, а саме плану встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування. (т. 1 а.с. 201-207)
Відповідно до вимог ст. 198 ЗК України, при розробці проекту відведення земельної ділянки необхідним є узгодження зовнішніх меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.
Як вбачається із матеріалів справи суміжним з позивачами, землекористувачем, згідно з графічними та сематичними даними Державного земельного кадастру є Квартирно-експлуатаційного відділ м. Дніпропетровська.
Для погодження меж земельної ділянки позивачі 01.09.2006 року звернулись до КЕВ із відповідною заявою із доданим до неї актом № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування та додаток до акту - планом встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, з визначенням в них меж та площі земельної ділянки .
Своєю відповіддю від 04.09.2006 року № 692, КЕВ м. Дніпропетровська відмовив позивачам в погодженні зовнішніх меж землекористування, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні Міністерства оборони України, закріплена за Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом та стоїть на обліку КЕВ м. Дніпропетровська (т. 1а.с.18).
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що звернення позивачів до суду, в порядку ст.15 ЦК України за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав є цілком обґрунтованим, а дії КЕВ м. Дніпропетровська позбавляють позивачів реалізувати в повному обсязі свої права та обов'язки, передбачені Конституцією України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 93, 107, 118, 120, 124, 126 Земельного кодексу України, виходячи з наступного.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція суду розповсюджується на всі правовідносини, які виникають в державі.
У відповідності з ч.3. ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з п. а) ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
В зв'язку з цим, суд вважає, що право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у позивачів виникло на підставі ч. 2 ст. 377 ЦК України, ч.2 ст. 120 ЗК України у зв'язку з придбанням останніми у сумісну власність нерухомих об'єктів за вищевказаною адресою і позивачам таке право потрібно лише оформити шляхом укладання останніми відповідного договору оренди з Дніпропетровською міською радою.
Також, пунктом 6 частини 2 статті 16 ЦК України, встановлено такий засіб захисту цивільних прав, як зміна правовідношення.
Оскільки КЕВ м. Дніпропетровська, Міністерство оборони України, втративши права користування на спірну земельну ділянку, без будь-яких на те правових підстав, відмовляється узгодити з позивачами зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, чим безперечно порушує право позивачів на оформлення законного права користування цією земельною ділянкою, суд вважає за можливе визнати узгодженими між квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, Міністерством оборони України, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з другої сторони, зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м., відповідно до акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
Задовольняючи вимоги позивачів щодо визнання втрати Міністерством оборони України права землекористування на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, суд виходить із наступного.
Згідно з п.7 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.
Оскільки нормами земельного законодавства не передбачено надання особі у користування земельної ділянки, на якій розташовані належні іншій особі нерухомі об'єкти, та можливості знаходження однієї і тієї ж самої земельної ділянки у різних землекористувачів, враховуючи той факт, що право позивачів на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 виникло на підставі актів цивільного та земельного законодавства України, а саме ч. 2 ст. 377 ЦК України, ч.2. ст. 120 ЗК України, є всі підстави визнати, що у Міністерства оборони України, в силу дії ч.2. ст. 377 ЦК України, ч.2 ст.120 ЗК України, припинились правовідносини щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Крім того, задовольняючи вказану вимогу позивачів, суд враховує також те, що припинення права землекористування Відповідача-2 надасть можливість позивачам безперешкодно закінчити проект відводу землі, оформити право користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1, уклавши договір оренди, тобто реалізувати свої права за захистом яких вони звернулися до суду.
Суд вважає безпідставними доводи КЕВ м. Дніпропетровська, третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, що позивачі мають за мету оминути процедуру вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Міністерства оборони України, в порядку ст. 149 Земельного Кодексу України, шляхом підміни такої процедуру погодження рішенням суду.
Так, частиною 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок вилучення земельних ділянок, регулюється ст. ст. 149, 151 ЗК України.
Ст. 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Ст. 151 ЗК України встановлено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні.
Виходячи зі змісту вказаних норм земельного законодавства України, а також п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вилучення земельної ділянки з постійного користування фізичної або юридичної особи здійснюється по -перше, якщо в цьому є суспільна потреба, по - друге, за клопотанням юридичної особи для будівництва нею того чи іншого об'єкту нерухомості.
Враховуючи дію ст. ст. 149, 151 ЗК України, будучи фізичними особами, ОСОБА_2., ОСОБА_3. не можуть бути учасниками вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 1677 кв.м., а в спірних правовідносинах та правовідносинах, які виникли між ними та Дніпропетровською міською радою, таке вилучення не потрібне.
Відсутність необхідності вилучення спірної земельної ділянки полягає і в тому, що в силу дії ч.2 ст. 377 ЦК України, ч.2 ст. 120 ЗК України, до ОСОБА_2, ОСОБА_3. перейшло та виникло право користування на спірну земельну ділянку, а останнім, на виконання вимог 126 ЗК України, таке право потрібно лише оформити шляхом укладання договору оренди землі, що і почали здійснювати позивачі. Тому, ст. 149 ЗК України, в даному випадку не регулює правовідносини між позивачами та відповідачами.
Стосовно ж позовних вимог Дніпропетровського обласного військового комісаріату (третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору) щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року в частині включення у нього об'єктів нерухомого майна: Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки обставини на які посилається Дніпропетровський обласний військовий комісаріат в своєму позові, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом не доводиться факт незаконного заволодіння зазначеним спірним майном ОСОБА_4., що могло бути підставою для визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року в частині включення у нього об'єктів нерухомого майна: Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай , недійсним.
Так, в матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу, укладеного між ТОВ “ Сігма -Охорона” ” та ОСОБА_4 від 13.04.2006 року (т. 2 а.с. 80). Предметом даного договору є не житлова будівля літ-А-2, прибудова А 11-1, ганок літ. а з навісом, літ. Б - навіс, літ. В - сарай, № №1-5-споруди, №№ 6,7 бордюр, І- мостіння, що розташовані по АДРЕСА_1.
Згідно витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 79), наданого ТОВ “ Сігма - охорона”, ганок літ. а з навісом, літ. Б - навіс, літ. В - сарай, № №1-5-споруди, № № 6,7 бордюр, І- мостіння, входять до об'єктів нерухомості, які належать на праві власності ТОВ “Сігма- Охорона””.
В свою чергу, ТОВ” Сігма- Охорона” отримала вищезазначене майно у ТОВ “М- Сервіс”, згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2006 року (т. 2 а.с. 76) на підставі витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 75), наданого ТОВ “ М-Сервіс. ТОВ “М- Сервіс” отримало у власність спірне майно у ТОВ “Рубеж”, згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2005 року (т. 2 а.с. 71) на підставі витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 70, наданого ТОВ “ Рубеж”.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суду не доведено недійсность вище перелічених правочинів, а також недійсность державної реєстрації цих правочинів, що б могло бути підставою для задоволення позовних вимог Дніпропетровського обласного військового комісаріату.
В зв'язку з вищенаведеним, суд не знаходить і підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_4. та ОСОБА_2, ОСОБА_3. в частині включення в нього об'єктів нерухомого майна, а саме Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай.
Договір від 12.05.2006 року був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 а в подальшому зареєстрований комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
Враховуючи зазначені вище обставини, вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору щодо зобов'язання ОСОБА_2. та ОСОБА_3. усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом, що знаходиться під об'єктами нерухомого майна, а саме Б (тимчасовий) навіс, №1-7 споруди, I мостіння, В (тимчасовий) сарай є безпідставними та не підлягають задоволенню судом.
Суд не погоджується також з доводами третьої особи із самостійними вимогами - Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом, щодо того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 3 КАС України, до справ адміністративної юрисдикції належить переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки, у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, Міністерство оборони України не здійснює владні управлінські функції відносно позивачів, а останніми оскаржуються права та дії Відповідачів, як суб'єктів земельних правовідносин, а не як суб'єктів владних повноважень, та враховуючи той факт, що даний спір є спором про право та не носить публічно-правового характеру, зазначені правовідносини підлягають розгляду виключно в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 11, 15, 16, ч. 2 ст. 377, ст. ст. 93, 107, 118,120, 124, 126, 152 ЗК України, ст. 25 Закону України «Про землеустрій», п. 7 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», ст., ст. ст. 8, 10, 11, 27, 58, 60, 185, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, треті особи - Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Комунальне підприємство «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
Визнати, що Міністерство оборони України втратило право землекористування на земельну ділянку, яка розташована за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
Усунути перешкоди, які чиняться К вартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська в реалізації права на отримання в користування земельної ділянки ОСОБА_2та ОСОБА_3, шляхом визнання узгодженими між квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, Міністерством оборони України з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3з другої сторони, зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 1677 кв. м, з її межами в натурі, згідно акту № 13/4150 встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5.
В задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного військового комісаріату до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Комунальне підприємство «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя В.В. Самсонова