ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року м. Київ К/9991/23910/12

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Бим М.Є., Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року,

встановив:

Позивачем у лютому 2011 року оскаржено здійснення відповідачем у серпні 2010 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року звернення позивача за перерахунком пенсії.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судом касаційної інстанції визнано поважною причину пропуску позивачем строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове -про задоволення позовних вимог.

Підстави для скасування судових рішень у цій справі відсутні.

За змістом статей 40, 42 Закону № 1058-ІV (тут і далі зазначені норми -в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) показник СЗП застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування їх при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їхнього скасування відсутні.

Судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 19, 92, 152 Конституції України, статті 9 КАС, статей 40, 42 Закону № 1058, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Наведені в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених правових норм і не спростовують висновків судів, рішення судів відповідають вимогам КАС щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року.

Можливість оскарження цієї ухвали чинним процесуальним законом не передбачено.

Судді