донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2012 р. справа №5006/12/23пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,

суддівЛомовцевої Н.В., Принцевської Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Ткаченко Т.О. -за дов.,

від відповідача:Ніколенко І.В. -за дов.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від19.04.2012 року

у справі№5006/12/23пн/2012 (суддя Тоцький С.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" м. Маріуполь Донецької області

провитребування майна

Господарський суд Донецької області рішенням від 19.04.2012 року по справі № 5006/12/23пн/2012 задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." м.Київ (далі -ТОВ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.") до товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ "Азовінтекс") про витребування майна.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з наявністю в провадженні господарського суду справи №16/168.

У відзиві на апеляційну скаргу №486-юр від 08.06.2012 року представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2, а.с.99-101).

В судовому засіданні 13.06.2012 року представники сторін висловилися в підтримку своїх доводів та заперечень.

В зв'язку з необхідністю витребування у позивача додаткових документів, ухвалою від 13.06.2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.07.2012 року та відповідно до 69 ГПК України продовжено строк її розгляду до 25.07.2012 року.

Ухвалою від 11.07.2012 року відкладено розгляд справи на 25.07.2012 року.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між 21.07.2009р. ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (Орендодавець) та ТОВ "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (Орендар) укладено договір №9.43 оренди майна, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець приймає на себе зобов'язання надати Орендарю у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку, асортимент ціна та кількість якої визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а Орендар зобов'язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснити оплату орендних платежів.

Відповідно до п.1.2. договору, обумовлене умовами договору майно передається у тимчасове користування Орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт.

За приписами п.2.1. договору, строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини Орендарю і діє до моменту повернення Орендарем майна. Для цілей ч.1. цього пункту, моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти передачу майна або його частини Орендарю, яка може використовуватися самостійно та задовольняє потреби Орендаря за накладною на переміщення і довіреністю.

Згідно п.3.6. договору, порушення орендарем умов та строків оплати згідно розділу 3 договору більш ніж на три місяці підряд дає право орендодавцю розірвати договір в односторонньому порядку на умовах та в порядку визначених ст.728 Цивільного кодексу України та умов п.10.2. договору.

Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна Орендарю, його стан, кількість та відповідність іншим умовам договору є відповідна накладна на переміщення, що підписується представниками обох сторін та вручається Орендодавцем Орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині і довіреність. (п.4.5. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання) та зміни умов (п.2.3. та п.10.2. договору), Орендар протягом п'яти робочих днів зобов'язаний підготувати майно до повернення Орендодавцю, про що у той же термін, письмово повідомити останнього (факсом, електронною поштою, цінним або листом на замовлення), якщо інше не передбачено цим договором.

Майно вважається поверненим від Орендаря Орендодавцю в момент підписання акту приймання-передачі майна. (п.5.4. договору).

Відповідно до приписів п.7.1.10 договору Орендар зобов'язаний при закінченні строку дії цього договору або його достроковому припиненні або зміни умов -своєчасно повернути майно у тому стані, в якому було отримано, з урахуванням нормального зносу.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009р., але в будь якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань. Цей договір може бути достроково припинений (розірваний) в односторонньому порядку на вимогу Орендодавця у разі прострочення перерахування орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Факт отримання відповідачем відповідних елементів опалубки підтверджується накладними на переміщення за № ДК-001581, № ДК-001595, № ДК-001601, № ДК-001583 від 17.08.2009р., за № ДК-001633, № ДК-001629, № ДК-001652 від 20.08.2009р., за № ДК-00156, № ДК-001657, № ДК-001664, № ДК-001654, № ДК-001788, № ДК-001788, № ДК-001808 від 22.08.2009р., за № ДК-001713, № ДК-001715 від 27.08.2009р., за № ДК-001755, № ДК-001756 від 31.08.2009р., за № ДК-001875 від 08.09.2009р., за № ДК-001977 від 22.09.2009р., за № ДК-001982, № ДК-001987 від 23.09.2009р., за № ДК-001994, № ДК-001993, № ДК-002002, № ДК-002001 від 24.09.09р., за № ДК-002009, № ДК-002010 від 25.09.09р., за № ДК-002024, № ДК-002022 від 28.09.2009р., за № ДК-002067 від 01.10.2009р., за № ДК-002197, № ДК-002199, № ДК-002203, № ДК-002186, № ДК-002204 від 08.10.2009р., за № ДК-002522 від 29.10.2009р., за № ДК-003608, № ДК-003609, № ДК-003619, № ДК-003618 від 19.03.2010р., за № ДК-003623 від 21.03.2010р., та довіреностями за № 212 від 14.08.2009р., за № 223 від 27.08.2009р., за № 239 від 08.09.2009р., за № 253 від 22.09.09р., за № 271 від 08.10.2009р., за № 295 від 29.10.2009р., за № 447 від 19.03.2010р.

Листом №606/1 від 01.10.2009р. відповідач попросив позивача вивести з оренди опалубку, що не використовується відповідачем, та передати останню йому на відповідальне зберігання до наступного використання.

Між сторонами була досягнута домовленість щодо передачі відповідачу частини орендованої опалубки на відповідальне зберігання, що підтверджується наступними накладними за №ДК-002494 від 15.10.2009р., №ДК-003095 від 21.12.2009р., №ДК-003096 від 21.12.2009р.

В подальшому між сторонами були складені та підписані накладні на переміщення, якими сторони підтверджують факт повернення орендарем орендодавцю частини орендованого та прийнятого на відповідальне зберігання майна, а саме за №ДК-001682 від 25.08.2009р., №ДК-001708, №ДК-001709 від 27.08.2009р., №ДК-001752, №ДК-001751 від 31.08.2009р., №ДК-001883, №ДК-001882 від 01.09.2009р., №29/01Л від 19.01.2010р., №47/120 Л від 22.01.2010р., №ДК-003308, №ДК-003300, №ДК-003310, №ДК-003311, №ДК-003309, №ДК003307 від 23.01.2010р., №ДК-003868, №ДК-003869 від 21.04.2010р., №ДК-003876 від 22.04.2010р. №ДК-003891, №ДК-003936, №ДК003895 від 26.04.2010р., №ДК-003903, №ДК-003902 від 27.04.2010р., №№ДК-003937, №ДК-003934, №ДК-003933 від 28.04.2010р., №ДК-003939, №ДК-003912, №ДК-003911 від 29.04.2010р., №ДК-003938, №ДК-003922, №ДК-003919, №ДК-003935, №ДК-003926, №ДК-003924, №ДК-003923 від 30.04.2010р., №ДК-003953, №ДК-03947, №ДК-003946, №ДК-003945, №ДК-003944, №ДК-003968, №ДК-003952, №ДК-003951, №ДК-003950, №ДК-003949, №ДК-003961, №ДК-003959, №ДК-003957, №ДК-003955, №ДК-003954 від 01.05.2010р. №15/04 Д від 17.05.2010р.

Договір сторонами було укладено строком до 31.12.2009р., однак оскільки відповідач продовжував користуватися майном після спливу строку встановленого в договорі, даний договір був пролонгованим і діяв до його розірвання.

Позивач в порядку ст.782 ЦК України вимогою №342 від 23.07.2010р. повідомив відповідача про відмову від договору та вимагав сплати заборгованості та повернення майна в порядку, передбаченому п.5.1. договору.

Супровідним листом №638 від 01.10.2010р. позивач вдруге надіслав повідомлення про відмову від договору, яке отримано відповідачем 06.10.2010р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

19.12.2011р. позивачем втретє було надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення майна за №1080-юр у кількості 2306 одиниць, факт направлення та отримання якого підтверджується поштовою квитанцією №1813 від 21.12.2011р. та відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку із неповерненням відповідачем орендованого та прийнятого на відповідальне зберігання майна в повному обсязі, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, нормативно обґрунтовуючи його посиланням на ст.387 ЦК України.

Виходячи із змісту ст. 16, ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, віндикаційний позов є саме способом захисту права власності.

Однак, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування положення ст.387 ЦК України, оскільки спірні правовідносини виникли з оренди майна, а не захисту права власності, та відповідач не оспорює право власності або інші речові права на спірне майно.

За приписами Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватися, зокрема, на тому, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Отже, вирішуючи господарський спір суди мають з достовірністю встановити дійсні правовідносини сторін та виходячи з установленого застосувати ті норми матеріального права, якими регулюються ці відносини.

Крім того, в п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 зазначено, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Таким чином, підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову у даній справі є невиконання відповідачем умов договору оренди та вимог ст.785 ЦК України, згідно якої орендне майно після закінчення дії договору оренди підлягає поверненню орендодавцеві.

Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до заявлених в даній справі вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння повинні бути застосовані положення ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язок наймача повернути орендоване майно в разі припинення договору найму, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Крім того, оскільки частина орендованої будівельної опалубки (спірне майно) було передано відповідачу на відповідальне зберігання, підлягає застосуванню також законодавство, що регулює відносини зберігання.

Відповідно до вимог статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Статтею 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем, у даному випадку передача майна між позивачем та відповідачем на відповідальне зберігання здійснена та засвідчена на підставі накладних на переміщення майна.

Приписами ст.949 ЦК України визначено обов'язок зберігача, у даному випадку відповідача по справі, повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання

Згідно вимог ст.953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

Відповідач в порушення вищевказаних норм свого обов'язку щодо повернення приміщення орендодавцеві не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо повернення витребуваного майна, а тому правомірно задовольнив останні, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо припинення провадження у справі в зв'язку з наявністю рішення суду з цієї позовної вимоги, враховуючи наступне.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2010 року по справі №16/168, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про повернення орендованого майна на 2296 од. була заявлена позивачем з порушенням вимог ст.22 ГПК України (т.1, а.с.143). Зазначена вимога не була предметом розгляду у справі №16/168, про що свідчить мотивувальна частина рішення. Судом зроблено висновок про те, що вимога про повернення майна є новою та повинна бути розглянута окремо при подачі іншого позову і включення в резолютивну частину рішення висновку «…в іншій частині позовних вимог - у задоволенні відмовити»(т.1, а.с.145) не дає підстав вважати, що є рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовна вимога про повернення майна на 2229 од. підлягає розгляду і підстави для застосування п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 року по справі № 5006/12/23пн/2012.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" м. Маріуполь Донецької області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2012 року по справі № 5006/12/23пн/2012 -залишити без змін.

Головуючий О.А.Скакун

Судді: Н.В.Ломовцева

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. ДАГС

5.ГСДО