УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "24" липня 2012 р. Справа № 18/5007/777/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бордан Т.Х., довіреність від 12.03.2012р.;
від відповідача: Фандралюк С.О., довіреність від 11.07.2012р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирська область)
до Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м.Коростень)
про стягнення 40000,00грн.
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення з відповідача 40000,00грн. заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно видаткової накладної №68 від 31.03.2011р. він поставив відповідачу товар, за який останній повністю не розрахувався.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовні заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 05.07.2012р. надав довідку №1095, в якій позивач повідомляє, що заборгованість відповідача станом на 24.07.2012р. не змінилась та складає 40000,00грн.
Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам вирішити питання щодо укладання мирової угоди.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач тривалий час не сплачує заборгованість.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Державне підприємство "Житомирський ремонтно-механічний завод", правонаступником якого відповідно до Статуту, затвердженого наказом генерального директора ДК "Укроборонпром" від 20.02.2012р. №71 та зареєстрованого держаним реєстратором Житомирської РДА 02.03.2012р. є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (позивач) передало Державному підприємству "Коростенське лісомисливське" (відповідач) товар на загальну суму 54266,00грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №68 від 31.03.2011р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №136, виданої на ім'я Іскоростенського В.В. (а.с.26-28).
Листом від 31.03.2011р. №343 відповідач гарантував оплату за плуг двухпідвальний до 31.05.2011р., проте відповідних оплат не здійснив (а.с.39).
Позивач направляв на адресу відповідача вимоги від 19.09.2011р. та 24.10.2011р., в яких просив терміново провести розрахунок за плуг-двухпідвальний 41.МХ.031.00.000. (а.с.40-41).
03.11.2011р. листом №1219 Державне підприємство "Коростенське ЛМГ" повторно гарантувало погашення заборгованості до 31.12.2011р. (а.с.42), однак в порушення досягнутих домовленостей, заборгованість в повному обсязі не сплатило.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 14266,65грн., що підтверджується банківськими виписками, (а.с.30-32), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 40000,00грн. (54266,00грн. - 14266,65грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.
За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної товар.
Розглянувши вимоги позивача, суд задовольняє їх з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписом ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторони не встановили, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу відповідача було направлено претензії про погашення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар не провів. Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу визнав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 40000,00грн.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (11500, м.Коростень, 3-й пров.Шатрищанський, 3, код 00991841)
на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, 1, код 07620094)
- 40000,00грн. основного боргу;
- 1609,50грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Соловей Л.А.