ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
25 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2897/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Колос М.С.,
представника позивача: Козлова В.В.,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ :
19.06.2012 року управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області (далі - УПФ України у Калинівському районі) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн. за 2010 рік.
У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлений адміністративний позов, надавши суду пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Додатково зазначили, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а тому посилання відповідача на наявність пільг зі сплати таких внесків є безпідставними. Крім того, просять врахувати, що взяття ФОП ОСОБА_1 на облік в органах Пенсійного фонду здійснене управлінням в Калинівському районі за місцем її проживання на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора в порядку, визначеному статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктом 3.1 постанови Правління ПФ України № 14-4 від 10.10.2006 року "Про затвердження порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платників страхових внесків".
Проедставник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що починаючи з 1 липня 2010 року ФОП ОСОБА_1 не повинна була сплачувати страхові внески, оскільки знаходилася в декретній відпустці до догляду за дитиною до додсягнення нею трьох років. Крім того, стверджує, що її довірителька не знаходиться на персоніфікованому обліку в УПФ України у Калинівському районі і не писала будь-яких заяв про такий облік. При вирішенні справи просить врахувати тяжке матеріальне становище відповідачки.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Встановлено, що ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа зареєстрована Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області і внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.03.2010 року (а.с. 32-33), з цієї ж дати перебуває на обліку в УПФ України у Калинівському районі за місцем свого проживання (а.с. 5, 34-35), до 01.01.2011 року була платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-VI) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема, ними є фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно із п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
З дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Стаття 15 Закону № 1058-VI передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 19 вказаного Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, -на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
08.07.2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:
"Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно із ст. 20 Закону № 1058-VІ обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Судом встановлено, що впродовж липня-грудня 2010 року ФОП ОСОБА_1, будучи зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, сплату страхових внесків у розмірах, передбачених Законом, у повному обсязі не проводила, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 1732,80 грн. (а.с. 6-7, 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. А частиною 4 даної статті передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Аналогічні вимоги були передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 1-9 якої виключені на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" починаючи з 01.01.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
З матеріалів справи (а.с. 8-9) вбачається, що позивач направляв ФОП ОСОБА_1 вимогу за № Ф-7 від 05.03.2012 року про сплату боргу в сумі 1732,80 грн., яка була отримана нею 14.03.2012 року, однак у встановленому законом порядку не оскаржувалася.
Приписами абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону 1058-IV передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до абзацу 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати.
Посилання відповідачки на те, що згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вона не є платником страхових внесків і не зверталася із заявою про набуття такого статусу судом до уваги не приймаються з огляду на приписи статті 15 Закону № 1058-IV, частиною третьою якої встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Відповідно до частин 4, 5 вказаної статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду. Повідомлення про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня взяття на облік.
Таким чином, взяття на облік до Пенсійного фонду фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які є страхувальниками згідно із п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV, здійснюється самостійно територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відповідних відомостей. При цьому необхідність подання заяви стосується осіб, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а укладення договору - на осіб, які виявили бажання добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідачки на наявність у неї пільг щодо сплати страхових внесків, оскільки частиною 6 статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Так само не можуть бути враховані посилання ФОП ОСОБА_1 на її тяжке матеріальне становище, адже в силу вимог ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Отже, як вбачається з матеріалів справи і повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, станом на 01.03.2011 року за відповідачкою ОСОБА_1 рахується заборгованість перед УПФ України у Калинівському районі зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн.
Вказана заборгованість на час розгляду справи судом залишається не сплаченою.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сало Павло Ігорович