Справа № 2610/7339/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 липня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Регіній І.Ю., Голубенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1;

до ОСОБА_2;

третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Н.В.;

про визнання недійсним договору дарування квартири, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року ОСОБА_1 (далі -позивачка, ОСОБА_1) звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі -відповідач. ОСОБА_2), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Н.В., про визнання недійсним договору дарування квартири.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 09.12.2004 року приватним нотаріусом Звєрковою Н.В. було посвідчено договір дарування квартири, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Позивачка зазначає, що даний договір було укладено під впливом обману, оскільки, ще до підписання договору позивачка домовилася зі своїм сином ОСОБА_2, що після підписання договору дарування ОСОБА_1 залишиться проживати в подарованій квартирі до кінця свого життя, і ОСОБА_2 буде дбати про неї, проте відповідач виганяє позивачку з квартири на вулицю.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.07.2012 року, позивачка позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату час і місце судового розгляду.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, суд вживав заходи щодо її повідомлення.

Судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар належну ОСОБА_1 квартиру за номером 61, що в будинку за номером 68-А, розташованому по АДРЕСА_1(а. с. 5).

У березні 2012 року позивачка звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва і просить визнати договір дарування квартири недійсним, у зв'язку з тим, що даний договір було укладено під впливом обману, оскільки, ще до підписання договору позивачка домовилася зі своїм сином ОСОБА_2, що після підписання договору дарування ОСОБА_1 залишиться проживати в подарованій квартирі до кінця свого життя і ОСОБА_2 до кінця життя позивачки буде дбати про неї, проте відповідач виганяє позивачку з квартири на вулицю.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає за необхідне зазнати те, що відповідно до положень п. 5 Договору дарування квартири, дарувальник(ОСОБА_1) свідчить, що укладення цього договору не пов'язане з виконанням обдарованого(ОСОБА_2.) будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника(ОСОБА_1.) зараз або в майбутньому.

Отже, доводи позивачки, що між нею та ОСОБА_2 була якась домовленість не спростовується матеріалами справи, оскільки в договорі дарування квартири, чітко зазначено, що укладення цього договору не пов'язане з виконанням обдарованого(ОСОБА_2.) будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника(ОСОБА_1.) зараз або в майбутньому.

Згідно з п. 8 Договору дарування квартири сторони стверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам, волеволевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.

У п. 12 Договору дарування квартири зазначено те, що зміст ст. ст. 229, 230, 231, 233, 234, 235, 717, 721, 727 Цивільного кодексу України сторонам за цим договором, нотаріусом роз'яснено.

Отже, на момент укладення договору позивачці було роз'яснено зміст статей Цивільного кодексу України щодо правових наслідків підписання даного правочину.

У судовому засіданні, позивачка підтвердила, що вона особисто підписала даний договір і ніяких зауважень щодо договору дарування на момент підписання не мала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що права позивачки не порушені, спірний договір був волевиявленням ОСОБА_1, підстав для визнання договору дарування недійсним відповідно до ст. 230 ЦК України судом не встановлено, тому позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Н.В., про визнання недійсним договору дарування квартири -відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: