ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2012Справа №5002-34/1990-2012

за позовом Приватного підприємства "Страж-Крим"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд"

про стягнення 60176,17 грн.

Суддя А.Р. Ейвазова

п р е д с т а в н и к и :

від позивача - Шик А.М. за довіреністю №4 від 11.06.2012;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство "Страж-Крим" (далі - ПП «Страж-Крим») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" (далі - ТОВ «Кримжитлобуд») 58 752,00 грн. основної заборгованості, 1039,92грн. пені, 176,26грн. збитків від інфляції та 207,99грн. процентів, а всього 60 176,17грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 20.04.2011 №26-11 про надання охоронних послуг в частині оплати послуг, наданих у березні-травні 2012р. у строк, встановлений таким договором (а.с.2-4).

25.07.2012 від представника позивача надійшло клопотання, у якому, вказуючи на повне підтримання заявлених вимог, представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у справі - ТОВ "Кримжитлобуд" письмового відзиву на позов суду не надало; в жодне з судових засідань представник відповідача не з'явився.

Розгляд справи по суті здійснювався без повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки:

- відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, зважаючи на те, що копії ухвал про порушення провадження у даній справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу відповідно до адреси, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14084346 від 19.06.2012 (а. с. 27-29);

- факт направлення копій ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи підтверджується списками згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 39,42,52), отримання копії ухвали про порушення провадження у справі - повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44);

- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2011 між сторонами у справі укладено договір № 26-11 (а. с. 8-9, далі - договір), у який у подальшому вносились зміни відповідною додатковою угодою.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (охорона) за дорученням відповідача (замовника) приймає на себе зобов'язання з охорони будівельного об'єкту, розташованого за адресою: м. Севастополь, бухта Козача (п. 1 договору).

При цьому, позивач у даній справі взяв на себе зобов'язання, зокрема, виставляти протягом дії договору на охоронюваному об'єкті пост охорони у кількості одного охоронника для здійснення цілодобового чергування; забезпечувати на охоронюваному об'єкті контрольно-пропускний режим, попередження несанкціонованих проникнень сторонніх осіб на охоронюваний об'єкт, доступу до матеріальних цінностей, що знаходяться в його межах, безпосередньо протиправних посягань третіх осіб на охоронюваний об'єкт, життя та здоров'я громадян тощо (п. 2.1 договору). За змістом умов відповідного договору надання послуг позивачем здійснюється оплатно.

Згідно п. 3.1 договору оплата послуг здійснюється в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок охорони. Замовник виплачує охороні щомісячну грошову суму з розрахунку 12,00 грн. у годину за роботу одного охоронника та ПДВ 20% - 2,40 грн.

Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011 (п. 7.1 договору).

25.07.2011 сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно якої п.2.1 договору викладено у новій редакції, зокрема, змінено кількість постів охорони та охоронників до двох (а.с. 49), а 31.12.2011 - додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2012 (а.с.48).

Як зазначає позивач, ним надавалися послуги з охорони будівельного об'єкту відповідача у березні-травні 2012 року, загальна вартість яких становить 58 752,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт, підписаними представниками сторін:

- № ОУ-0000057 за березень 2012 року на суму 21427,20 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) (а.с. 11);

- № ОУ-0000081 за квітень 2012 року на суму 20736,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) (а.с. 36);

- № ОУ-0000101 за травень 2012 року на суму 16588,80 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) (а.с. 14).

На підставі зазначених актів позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 12-13,37).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором визначено, що оплата послуг охорони здійснюється замовником не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним періодом, згідно виставленого охороною акту (п. 3.3 договору).

Не зважаючи на настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг, наданих у період з березня по травень 2012, воно не виконано відповідачем, як вказує позивач.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості за надані у відповідний період послуги.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати наданих йому послуг, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 58752,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, відповідно: 207,99 грн. та 176,26 грн.

Так, розмір відповідних нарахувань визначений позивачем правильно, з урахуванням строку виконання зобов'язань, встановленого договором, періоду прострочення та розміру заборгованості.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4.4 договору передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну оплату наданих послуг охорони у вигляді пені у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, заявлені вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 1039,92 грн.

Розмір пені обрахований виходячи з строку виконання відповідного зобов'язання, періоду прострочення за кожним актом, встановленого договором розміру пені, суми боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 25.07.2012.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримжитлобуд" на користь Приватного підприємства "Страж-Крим" 58752,00 грн. основної заборгованості за надані послуги, 1039,92 грн. пені, 207,99 грн. процентів, 176,26 грн. збитків від інфляції, 1609,50 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова