АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/2090/2749/2012 Головуючий 1інст. Чередник В.Є.
Справа № 2018/2-3728/11 Доповідач - Коваленко І.П.
Категорія: «право власності»
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П.
суддів: - Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі - Москаленко Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе про усунення перешкод власникові нерухомого майна та за зустрічним позовом Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе до ОСОБА_5, третя особа відкрите акціонерне товариство з проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», приватне підприємство «Глайхард Інтернешил»про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе про усунення перешкоди у здійсненні власником права користування майном.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що спірне нежитлове приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності.
Вказане приміщення було придбане ним у ПП «Глайхард Інтернешнл», про що сторонами укладено договір купівлі-продажу від 02 лютого 2008 року, який був належним чином посвідчений в нотаріальному порядку.
На момент укладення договору спірне житлове приміщення під заставою не перебувало, ніяких обтяжень чи заборон з приводу майна не існувало.
Також зазначив, що на цей час у вищезазначеному приміщенні знаходиться майно відповідача та відповідач перешкоджає власникові у вільному доступі до цього приміщення. На неодноразові усні та письмові звернення до відповідача з вимогою або звільнити нежитлове приміщення, або укласти договір оренди відповідач відмовляється.
Представник Харківського автотранспортного технікуму ім..С.Орджонікідзе проти позову заперечував, вважаючи, що спірне нежитлове приміщення належить відповідачу, як компенсація за знесену у 1959-1960 році кузню, яка належала відповідачу, на підставі домовленості між ДПІ «Південдіпрошахт»та Харківським автотранспортним технікумом ім. С. Орджонікідзе, досягнутої ще наприкінці 50-х років минулого сторіччя.
В процесі розгляду справи Харківський автотранспортний технікум ім..С.Орджонікідзе звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 третя особа Відкрите акціонерне товариство з проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», Приватне підприємство «Глайхард Інтернешнл», в якому вимагав визнання за собою права власності на нежитлове приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, а також вимагав визнати недійсними договори купівлі-продажу від 14 січня 2008 у №52, укладений між ВАТ «Південдіпрошахт»та Приватним підприємством «Глайхард Інтернешнл»та від 02 лютого 2008 року, укладений між Приватним підприємством «Глайхард Інтернешнл»та ОСОБА_5 в частині, що стосується приміщення АДРЕСА_1, та внести зміни у Реєстр власників нерухомого майна, виключивши записи про приналежність ВАТ «Південдіпрошахт», Приватному підприємству «Глайхард Інтернешнл», ОСОБА_5 приміщення АДРЕСА_1
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що технікум користується спірним нежитловим приміщенням більш ніж 40 років, також вважає вказане приміщення ніколи не перебувало у володінні ВАТ «Південдіпрошахт», тому останній зареєстрував його за собою та продав ПП «Глайхард Інтернешнл»без достатніх правових підстав. Також позивач за зустрічним позовом вважав, що договір купівлі-продажу між відповідачем - ОСОБА_5 та третьою особою - ПП «Глайхард Інтернешнл»укладений з порушенням чинного законодавства України.
Представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що ніяких правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14 січня 2008 року №52, укладеного між ВАТ «Південдіпрошахт»та Приватним підприємством «Глайхард Інтернешнл»та від 02 лютого 2008 року, укладеного між Приватним підприємством «Глайхард Інтернешнл» та ОСОБА_5 не має. Також вважає, що позивач за зустрічним позовом недобросовісно володіє спірним нежитловим приміщенням.
Представник третьої особи за зустрічним позовом - Відкритого акціонерного товариства з проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення є частиною прибудови виробничого корпусу ДП «Південдіпрошахт», ніяких рішень про надання вказаного приміщення позивачу за зустрічним позовом у якості компенсації за знесену у 1959 -1960 році кузню не має, крім того відповідно до листа Харківського технікуму промислового транспорту ім..С.Орджонікідзе (попередника позивача) №05/633 від 15.12.1960р. директор технікуму звертався до керівництва ДПІ «Південдіпрошахт»з проханням надати спірне приміщення для потреб технікуму, гарантуючи, в якості компенсації надати співробітникам інституту у користування спортивну залу. Також на протязі усього строку після введення в експлуатацію прибудови до виробничого корпусу, невід'ємною частиною якого є спірне приміщення, ДП «Південдіпрошахт»здійснювало оплату комунальних платежів, платежів за землю, виходячі із загальної площі будівлі. Таким чином приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 72,5 м.кв. весь час від його побудови було власністю ВАТ «Південдіпрошахт», підтвердженням чого є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6267788 від 20.01.2005р., технічний паспорт КП «ХМБТІ»від 14.04.2005р., згідно яких власником спірного приміщення було ВАТ «Південдіпрошахт».
Третя особа за зустрічним позовом - Приватне підприємство «Глайхард Інтернешнл»про час та місце слухання справи повідомлялось належним чином, однак у судове засідання не з'явилось, у матеріалах справи міститься копія рішення суду про припинення діяльності ПП «Глайхард Інтернешнл».
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.
Усунуті ОСОБА_5 перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням першого поверху АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Харківського автотранспортного технікуму імені С. Орджонікідзе не перешкоджати вільному доступу ОСОБА_5 до вищевказаного приміщення та зобов'язання Харківського автотранспортного технікуму імені С. Орджонікідзе звільнити вищевказане приміщення від належному йому майна.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Харківського автотранспортного технікуму імені С. Орджонікідзе відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, а вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який-момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 02.02.2008р., посвідченого приватним нотаріусом КНО Савчук О.А., витягу з державного реєстру правочинів №5383937 від 02.02.2008р., акту прийому-передачі №264 від 02.02.2008р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації-" № 17708146 від 12.02.2008р., технічного паспорту КП "ХМБТІ" від 17.08.2010 року, ОСОБА_5 є власником нежитлового приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1.
Доводи представника Харківського автотранспортного технікуму ім..СОрджонікідзе стосовно того, що вищевказаний договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки покупець та продавець за цим договором зареєстровані за однією ж самою адресою, обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.
Так,відповідно до договору купівлі-продажу від 14.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом КНО Савчук О.А., зареєстрованого КП «ХМБТІ», ВАТ «Південдіпрошахт»продав ПП «Глайнхард Інтернешнл»нежитлові приміщення 1-го поверху в літ. А-5, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72,5 м.кв.
Ніяких доказів, які б свідчили про невідповідність вищевказаного правочину вимогам діючого законодавства України, представник технікуму не надав.
Крім того, у зустрічній позовній заяві відсутні посилання на відповідні правові підстави недійсності вищевказаного правочину.
Відповідно до 1.2 вищезазначеного договору купівлі-продажу на той час право власності ВАТ «Південдіпрошахт»на спірне нежитлове приміщення підтверджувалось наказом №290 міністра вугільної промисловості від 27.06.1996 року, Переліком нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Південдіпрошахт»станом на 15.03.2002 року, Наказом №593 Міністерства палива та енергетики від 28 вересня 2004 року з актом приймання-передавання нерухомого смайна до статутного фонду ВАТ «Південдіпрошахт»від 30.09.2004 року, які зареєстровані КП «ХМБТІ».
Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року №31-3 ДПІ «Південдіпрошахт»було відведено земельну ділянку орієнтовною площею 180 м.кв. за рахунок у тому числі двору технікуму, на якому розташована кузня технікуму, для побудови ДПІ «Південдіпрошахт»виробничого корпусу. Зобов'язано ДПІ «Південдіпрошахт»знести всі сараї та кузню технікуму та передбачити сараї мешканців в підвалі прибудови ДПІ «Південдіпрошахт».
Ніяких доказів: про прийняття відповідними органами рішення про будь- яку іншу компенсацію Харківського технікуму промислового транспорту ім..С.Орджонікідзе , внаслідок знесення кузні суду надано не було.
Із листа ВАТ «Південдіпрошахт»№20/1-17 від 16.07.2007р. та листа ОСОБА_5 від 30.03.2010р. на ім'я керівництва Харківського автотранспортного технікуму ім. Орджонікідзе вбачається, що власники вищезазначеного нежитлового приміщення неодноразово звертались до відповідача із вимогою про звільнення нежитлового приміщення, або укладання відповідного правочину щодо користування ним, одночасно інформуючи відповідача про безпідставність та неправомірність користування останнім спірним нежитловим приміщенням, але відповідачем вимоги власників спірного нежитлового приміщення не виконувались, відповідач перешкоджає власникові у вільному доступі до належного йому майна, що й змусило власника звернутись з позовом до суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони пояснили, що спірне приміщення ніколи технікуму не належало, а з часу його побудови використовувалось технікумом як аудиторія для студентів на підставі усної домовленості між підприємствами, які на той час відносились до одного міністерства.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_5пояснив, що ОСОБА_5 може потратити до спірного приміщення ,яке належить йому на праві власності, тільки через приміщення технікуму. Представник технікуму проти цього не заперечував.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що права ОСОБА_5 порушені і підлягають захисту шляхом зобов'язання Харківського автотранспортного технікуму імені С. Орджонікідзе не перешкоджати вільному доступу ОСОБА_5 до спірного приміщення та зобов'язання Харківського автотранспортного технікуму імені С. Орджонікідзе звільнити вищевказане приміщення від належному йому майна.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Харківського автотранспортного технікуму ім.. Орджонікідзе відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді