ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів:Амєліна С.Є., Бим М.Є., Гордійчук М.П.,Маринчак Н.Є., Юрченка В.В.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на рішення господарського суду Львівської області від 28 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іріта - Захід» до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним рішення №125 від 09.12.2004 р., -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ «ІРІТА - Захід» звернулося до суду з позовом до управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним рішення №125 від 09.12.2004 року «Про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору».
Рішенням господарського суду Львівської області від 28 березня 2005 року, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі управління ПФУ в Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.03. 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08. 2005 р., та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог..
Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем і відповідачем виник спір щодо законності винесення відповідачем рішення від 09.12.2004 року № 125 про застосування до позивача штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору, яким застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 2974,6 грн. з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем вказана в зазначеному вище рішенні сума заборгованості позивача по періодах, порядок її узгодження і виставлення повідомлень і вимог, розмір штрафних санкцій, документально не підтверджено.
Пункт 4 частини 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України встановлюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанції правильно застосовані норми процесуального права, щодо встановлення недоведеності відповідачем законності винесення оскаржуваного рішення від 09.12.2004 року № 125.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року – без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді