ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1477/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Власенко Д.О. , розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 19 січня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1744,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне стархування.

Відповідачу ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі надіслана на адресу, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але повернута на адресу суду 03 березня 2012 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 8/.

У таблиці нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) визначено, що за 2010 рік ФОП ОСОБА_1 повинна була сплатити 1840,80 грн., а фактично перерахувала - 96,00 грн. /а.с. 9/.

На адресу ФОП ОСОБА_1. 27 липня 2011 року було направлено повідомлення-розрахунок №586, у якому визначено, що сума несплаченої заборгованості складає 1744,80 грн. /а.с. 10/.

Відносно ФОП ОСОБА_1. 27 липня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було винесено вимоги про сплату боргу № Ф-586, щодо сплати заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у розмірі 1744,80 грн. /а.с. 11/.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частини першу-дев'яту статті 106 виключено із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі пп. й) п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 січня 2011 року.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є квартал.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, які були чинними на момент виникнення заборгованості, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року визначено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку «б» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Відповідно п. 8.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

Пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, визначено, що підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно викласти в такій редакції: «4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, віршуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

У зв'язку з вище викладеним та зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку, що заборгованість ФОП ОСОБА_1. по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в загальній сумі 1744,80 грн. підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-12, 41, 94, 128, 158-163, 183-2, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (р/р 37193076000453, УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37735534) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 1744,80 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Судові витрати по справі не стягуються.

Відповідно до положень п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Власенко