ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року о 16-44 годині Справа № 2а-2433/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі колегії: головуючого - судді Матяш О.В.,

суддів Бойченко Ю.П., Шари І.В.,

за участю секретаря Рожик О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя,

Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, за участю прокуратури Запорізької області,

про стягнення 13 618 365 гривень,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2006 ВАТ «Запоріжсталь» подав до господарського суду Запорізької області адміністративний позов до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі - СДПІ), третя особа без самостійних вимог - відділення Державного казначейства у м. Запоріжжі, про зобов'язання СДПІ надати ВДК у м. Запоріжжі висновок про відшкодування суми ПДВ у розмірі 3 555 494 гривень по декларації з ПДВ за лютий 2006 року.

В цей же день ВАТ «Запоріжсталь» було подано другий позов - про зобов'язання СДПІ надати ВДК у м. Запоріжжі висновок про відшкодування суми ПДВ у розмірі 10 062 871 гривень по декларації з ПДВ за жовтень 2005 року.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 11.12.2006, 27.12.2006 та 27.02.2007 було допущено процесуальне правонаступництво та змінено ВДК у м. Запоріжжі на його правонаступника - ГУДКУ в Запорізькій області, дві справи було об'єднано в одне провадження, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ГУДКУ в Запорізькій області та виключено із числа учасників справи третю особу - ГУДКУ в Запорізькій області - та залучено останнього у якості відповідача 2.

27.02.2007 ВАТ «Запоріжсталь» подав до господарського суду Запорізької області заяву про збільшення позовних вимог, в якій, крім вимог про зобов'язання надати висновки по відшкодуванню ПДВ по деклараціям за жовтень 2005 року та лютий 2006 року, просив суд стягнути з державного бюджету 13 618 365 гривень бюджетного відшкодування.

25.05.2009 ВАТ «Запоріжсталь» подав до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 89 т.7), в якій просив суд стягнути з Державного бюджету 13 618 365 гривень бюджетного відшкодування.

14.12.2011 суд в ухвалі замінив ГУДКУ в Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

В позовних заявах позивач зазначив, що ним були подані до СДПІ податкові декларації з ПДВ за жовтень 2005 року та лютий 2006 року, відповідно до яких були задекларовані до бюджетного відшкодування суми: 72 112 317 гривень - за жовтень 2005 року та 35 471 770 гривень - за лютий 2006 року.

З 12 по 25 січня та з 24 квітня по 12 травня 2006 року СДПІ проводились позапланові перевірки з питання правильності визначення від'ємного значення ПДВ по деклараціям за вересень 2005 року, січень, лютий 2006 року та розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року. За результатами перевірок СДПІ були складені довідки № 55/08-01/00191230 від 31.01.2006 та № 217/08-01/00191230 від 12.05.2006, у висновках яких зазначено, що податковий орган повністю підтвердив суму ПДВ, заявлену підприємством до бюджетного відшкодування по вищевказаним деклараціям.

Виходячи з положень Закону України «Про податок на додану вартість», СДПІ повинен був у термін до 07.02.2006 та 19.05.2006 - відповідно - подати до ГУДКС висновок на проведення ВАТ «Запоріжсталь» бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2005 року у розмірі 72 112 317 гривень та за лютий 2006 року у розмірі 35 471 770 гривень.

Не зважаючи на це, станом на час розгляду даної справи, з суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року не відшкодовано 10 062 871 гривень, за лютий 2006 року - 3 555 494 гривень, а разом - 13 618 365 гривень.

У зв'язку із вищевикладеним позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжсталь» бюджетне відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень 2005 року та лютий 2006 року у розмірі 13 618 365 гривень.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовних заявах.

СДПІ проти позову заперечує, зазначивши у письмових запереченнях (а.с.125,126 т.1,105,106 т.2), що ВАТ «Запоріжсталь» при посиланні на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» щодо питання визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та механізму відшкодування помилково не звернув увагу на п. 1.8 ст. 1 цього Закону, який містить визначення бюджетного відшкодування: «сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом».

Тобто, чинним законодавством встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а тому необхідною умовою для визначення будь-яких сум бюджетного відшкодування необхідно встановити факт надмірної сплати ПДВ.

Відсутність відомостей про сплату ПДВ, задекларованого ВАТ «Запоріжсталь» як сума бюджетного відшкодування, не дозволяє стверджувати, що контрагентами останнього перераховано до бюджету отримані в складі ціни товару суми ПДВ. За наслідками проведених СДПІ перевірок правильності складання розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року було встановлено, що постачальником природного газу ВАТ «Запоріжсталь» є ТОВ «Газтрейд ЛТД».

На виконання наказу № 350 СДПІ були направлені запити до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, де на податковому обліку знаходиться ТОВ «Газтрейд ЛТД», з проханням провести зустрічну перевірку останнього по взаємовідносинам з позивачем.

Листом від 07.04.2006 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомила про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за фактичною адресою та місцем реєстрації, телефонні номери не відповідають дійсності. Крім того, було повідомлено, що матеріали передані до відділу податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва для розшуку засновників та вжиття відповідних заходів реагування.

У зв'язку із цим на момент проведення перевірок та на час складання заперечень - грудень 2006 року - відсутній факт надмірної сплати ПДВ до бюджету. Тому позовні вимоги є необґрунтованими.

У судових засіданнях, після надходження справи з Верховного Суду України, представники СДПІ зазначали, що, відповідно до постанови господарського суду м. Києва від 15.06.2007 по адміністративній справі № 32/230-А, установчі та реєстраційні документи ТОВ «Газтрейд Лтд» були визнані недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009 було залишено без змін постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2007. Відповідно, остання набрала законної сили 26.06.2009.

Відповідно до постанови КМУ № 599 «Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля» від 04.04.2000, ВАТ «Запоріжсталь» не мало можливості придбавати газ українського походження, а, отже, ним було придбано у ТОВ «Газтрейд Лтд» імпортований газ, який оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, а тому позивач не мав права включати ПДВ за придбаний у вказаного контрагента газ до складу свого податкового кредиту.

У зв'язку із вищезазначеним представник СДПІ просить у позові відмовити.

Прокурор просить у позові відмовити з підстав, зазначених представником СДПІ. Крім того прокурор зазначив, що у вироку Голосіївського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-28/08 по обвинуваченню ОСОБА_1, формального співзасновника ТОВ «Газтрейд Лтд», по ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 КК України встановлено - за результатами судово-почеркознавчої експертизи - що підписи на договорах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та інших документах від імені ОСОБА_2, ще одного формального співзасновника ТОВ «Газтрейд Лтд», зроблені іншою особою, а не ОСОБА_2 (а.с. 41-52 т.6).

В постанові господарського суду м. Києва від 15.06.2007 по адміністративній справі № 32/230-А встановлено, що ТОВ «Газтрейд Лтд» не знаходиться за юридичної адресою, а в договорах з позивачем зазначено місце підписання договорів саме юридична адреса товариства. Враховуючи дані факти, прокурор вважає, що договори, укладені ТОВ «Газтрейд Лтд» з ВАТ «Запоріжсталь», є фіктивними. На думку прокурора, ВАТ «Запоріжсталь» знав про фіктивність підприємства. Також позивачем не доведено той факт, що придбаний у ТОВ «Газтрейд Лтд» газ має саме українське походження.

У зв'язку із вищевикладеним прокурор просить у позові відмовити.

У судове засідання представник ГУДКС не з'явився, але надіслав до суду заперечення (а.с.23 т.7), в яких зазначив про відсутність можливості здійснити відшкодування коштів позивачу з Державного бюджету України без відповідного висновку СДПІ. Просить у позові відмовити та розглянути справу за їх відсутності (а.с. 39 т.8).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, СДПІ, прокурора, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» 21.11.2005 та 20.03.2006 було подано до СДПІ податкові декларації з ПДВ за жовтень 2005 року та за лютий 2006 року, відповідно до яких були задекларовані до бюджетного відшкодування суми: 72 112 317 гривень - за жовтень 2005 року та 35 471 770 гривень - за лютий 2006 року. Одночасно з податковими деклараціями були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», «платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом».

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 вказаної статті, «протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету».

З 12 по 25 січня та з 24 квітня по 12 травня 2006 року СДПІ проводились позапланові перевірки з питання правильності визначення від'ємного значення ПДВ по вищевказаним деклараціям. За результатами перевірок СДПІ були складені довідки: «Про результати позапланової тематичної перевірки правильності визначення від'ємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за вересень 2005 року та розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року ВАТ «Запоріжсталь» № 55/08-01/00191230 від 31.01.2006 та «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Запоріжсталь» з питань правильності визначення від'ємного значення суми ПДВ за січень, лютий 2006 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2006 року» № 217/08-01/00191230 від 12.05.2006. Згідно із висновками вказаних довідок, СДПІ було повністю підтверджено суми бюджетних відшкодувань ПДВ, заявлені підприємством за жовтень 2005 року й лютий 2006 року по вищевказаним деклараціям (а.с.34-59 т.2, а.с.51-79 т.1).

СДПІ не оспорюється та обставина, що позивачу за жовтень 2005 року та лютий 2006 року було здійснене бюджетне відшкодування ПДВ, але залишилось не відшкодованим 10 062 871 гривень за жовтень 2005 року та 3 555 494 гривень за лютий 2006 року.

Вважаючи дії СДПІ щодо ненадання казначейству висновку про відшкодування суми ПДВ у розмірі 13 618 365 гривень неправомірними, ВАТ «Запоріжсталь» звернувся до господарського суду Запорізької області.

Постановою господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 зобов'язано СДПІ надати ГУДКУ висновок про відшкодування ВАТ «Запоріжсталь» суми ПДВ у розмірі 13 618 365 гривень та стягнуто з Державного бюджету України 13 618 365 гривень бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 постанову господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжсталь» 13 618 365 гривень бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було залишено без змін, лише змінено 5 абзац резолютивної частини постанови щодо стягнення судового збору.

Постановою Верховного Суду України від 17.02.2009 касаційну скаргу СДПІ було задоволено й скасовано постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 та господарського суд Запорізької області від 13.03.2007, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові від 17.02.2009 Верховний Суд України зазначив, що: «визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

…покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у СДПІ докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності.

У разі підтвердження доводів СДПІ про фіктивність операцій, визначення податкового кредиту було би безпідставним й ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету».

Згідно із ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи СДПІ про те, що рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2007 по адміністративній справі № 32/230-А було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», а тому податкові накладні, які були отримані позивачем від ТОВ «Газтрейд ЛТД», також є недійсними, не можуть бути підставою для відмови у позові з наступних підстав.

З податкових накладних, які були отримані позивачем від ТОВ «Газтрейд ЛТД» та були включені до податкового кредиту за вересень 2005 року та січень 2006 року, вбачається, що податкові накладні відповідають вимогам «Порядку заповнення податкової накладної» та містять усі необхідні реквізити, які передбачені п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обставини, на які посилається відповідач, не можуть слугувати підставою для виключення сум ПДВ із складу податкового кредиту, так як фактично цей податок позивачем сплачений, що беззаперечно підтверджується перевірками відповідача, актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними та платіжними дорученнями, здійсненими на ім'я ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Податкові накладні, видані ТОВ «Газтрейд ЛТД», відповідають формі та змісту, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість». Підписання податкових накладних невстановленою особою не свідчить про те, що особа, яка фактично їх склала, не є повноважною особою для вчинення таких дій, оскільки підпис особи, що склала податкові накладні, засвідчений печаткою підприємства. Визнання в судовому порядку недійсними установчих документів платника податків не тягне за собою недійсності угод та юридично значимих дій, вчинених на їх виконання, до дати набрання законної сили рішенням суду та не позбавляє правового значення складених продавцем податкових накладних, а, як наслідок, і права на податковий кредит.

До податкової накладної як розрахункового документу не можуть застосовуватися загальні норми цивільного законодавства щодо визнання її недійсною, оскільки дійсність чи недійсність податкової накладної може бути вирішена лише у відповідності до норм податкового законодавства.

Норми податкового законодавства передбачають лише один випадок, відповідно до якого податкова накладна визнається недійсною - лише за умови, якщо податкова накладна видана підприємством, яке не було зареєстровано платником ПДВ.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ТОВ «Газтрейд ЛТД» на час виписування податкових накладних не було зареєстроване як платник ПДВ.

Як зазначив прокурор, у вироку Голосіївського районного суду м. Києві по кримінальній справі № 1-28/08 по обвинуваченню ОСОБА_1 по ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 КК України встановлено, що за результатами судово-почеркознавчої експертизи підписи на договорах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зроблені іншою особою, а не ОСОБА_2 Тому, на думку СДПІ та прокурора, договори, укладені ТОВ «Газтрейд Лтд» з ВАТ «Запоріжсталь», є фіктивними.

На думку суду дані доводи не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним за рішенням суду.

Позивачем на підтвердження дійсності відповідних операції було надано первинні бухгалтерські документи, трьохсторонні акти прийому-передачі отриманого природного газу, підписані зі сторони розпорядника підземного сховища газу - ДП «Укртрансгаз», ТОВ «Газтрейд ЛТД» та ВАТ «Запоріжсталь», податкові накладні. Також, належність здійснення даних господарських операцій підтверджується змістом вищевказаних довідок, складених СДПІ.

Крім того, ст.215 ЦК України напряму визначає, що правочин, який на думку заінтересованої особи має ознаки фіктивного, повинен визнаватись недійсним у судовому порядку, а в даному випадку не існує жодного судового рішення, яким би було визнано недійсними господарські операції, що є предметом розгляду у даній справі. При цьому, відповідно до ст.70 КАСУ, виключно судове рішення може визнаватись в даному випадку належним доказом.

Судом встановлено, що ТОВ «Газтрейд Лтд» здійснювало постачання газу належної якості, дотримуючись при цьому ліцензійних умов, встановлених для даного роду операцій.

У судовому засіданні представник СДПІ зазначала, що, відповідно до Постанови КМУ № 599 від 04.04.2000, підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить більше 50%, господарські товариства, більше як 50 % акцій яких перебувають у статутних фондах інших господарюючих підприємств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, не мають права продавати газ власного видобутку суб'єктам господарювання на аукціонах і реалізують його НАК «Нафтогаз України», яка є уповноваженим суб'єктом з розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для забезпечення потреб населення. А отже, враховуючи дану норму, весь добутий газ українського походження йде на задоволення потреб населення, а суб'єкти господарювання не мали можливості придбавати газ українського походження, а, отже, ВАТ «Запоріжсталь» було придбано у ТОВ «Газтрейд Лтд» імпортований газ, який оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік».

Приймаючи до уваги лист Міністерства палива та енергетики України № 02/31-2587 від 24.09.2007, судом встановлено, що заборона реалізації природного газу українського походження дійсно мала місце, проте ВАТ «Укрнафта» здійснювало у 2005 році продаж природного газу власного видобутку на аукціонах.

Таким чином, газ українського походження можна було придбавати на цих аукціонах й суб'єктам господарювання, в тому числі мало таку можливість й ТОВ «Газтрейд Лтд».

Оскільки СДПІ не доведено, що ТОВ «Газтрейд Лтд» придбавало у постачальників газу лише газ імпортного походження, суд вважає необґрунтованими твердження СДПІ про неможливість купівлі товариством газу українського походження, виходячи з діючих нормативно-правових актів, в тому числі й Постанови КМУ № 599 від 04.04.2000.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є закон про Державний бюджет України.

Згідно із п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, зміна механізму визначення бази оподаткування ПДВ шляхом включення спеціальних норм у Закон про Державний бюджет України на відповідній рік неприпустимо з точки зору ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування» та норм Бюджетного кодексу України.

Отже, питання щодо застосування нульової ставки з ПДВ регулюється виключно Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Нульова ставка застосовується тільки відносно відповідних операцій, перелік яких є в вичерпним.

Відповідно до п. 11.6 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2000 року діють положення цього Закону, які стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість з поставки газу, імпортованого в Україну.

Втім, оскільки після 01.01.2000 до Закону України "Про податок на додану вартість" були внесені зміни щодо незастосування до операцій з поставки природного газу нульової ставки, а, відповідно, зазначені операції оподатковувались за ставкою 20 %.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 вказаного пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами пп. пп. 7,4.1, 7,4.2, 7.4,4, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник ПДВ вправі нараховувати податковий кредит у випадках, коли ним сплачено податок при придбанні товарів (послуг), які уподальшому будуть використовуватись платником податку у власній господарській діяльності, та якщо сума податкового кредиту підтверджена отриманими податковим накладними.

Тобто, оскільки природний газ був використаний позивачем в операціях, які підлягали оподаткуванню за ставкою 20 % і в наявності є податкові накладні, які відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то споживач газу - ВАТ «Запоріжсталь» - має законне право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням природного газу.

Стаття 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» застосовується виключно до операцій з продажу ввізного природного газу на митну територію України, а належним доказом цього факту є посилання безпосередньо в договорі (актах приймання-передачі) між постачальником (резидентом України) та покупцем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що придбаний позивачем природний газ не був раніше імпортований в Україну з огляду на таке.

У Додатковій угоді № 2 до договору на поставку природного газу № 02-05/20/2005/1362 від 26.04.2005 зазначено, що природний газ, який поставляється за цим договором, має українське походження.

В свою чергу СДПІ не було доведено, що позивачем придбавався природний газ у ТОВ «Газтрейд Лтд» саме імпортного походження.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Рішення про ведення податку приймає тільки Верховна Рада України шляхом прийняття відповідного закону. Платники, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком або звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітності та внесення податку на додану вартість в бюджет визначається Законом України «Про податок на додану вартість». Зміна порядку оподаткування податком на додану вартість може здійснюватися тільки внесенням змін до закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування», в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі).

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом, встановлено, що суми податкового кредиту з ПДВ, відображені в вищевказаних податкових деклараціях, нараховані та сплачені у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

За результатами перевірки податкових накладних, отриманих від ТОВ «Газтрейд ЛТД» та включених позивачем до податкового кредиту за вересень 2005 року та січень 2006 pоку, встановлено, що податкові накладні відповідають вимогам «Порядку заповнення податкової накладної» та містять усі необхідні реквізити, які передбачені п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: порядковий номер податкової накладної ; дату її виписки; найменування юридичної особи; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої в якості платника ПДВ; опис (номенклатура) товарів та їх кількість (об'єм; ціна поставки без врахування податку); ставка податку і відповідна сума податку у цифровому виразі; загальна сума грошових коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

Розмір бюджетного відшкодування, відображений в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2005 року в сумі 72 111 817 гривень та за лютий 2006 року у розмірі 35 471 514 гривень, визначений позивачем з урахуванням суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за мінусом суми податку, яка підлягає сплаті по результатам поточного податкового кредиту, та суми податкового кредиту попереднього звітного періоду і у межах суми ПДВ попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена підприємством постачальникам товарів ( послуг) та підтверджена первинними документами і даними бухгалтерського обліку.

Згідно із пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Держаної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки СДПІ було порушено строки, встановлені пп.7.7.5 п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надання висновку із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, а представниками СДПІ не доведено суду, що між позивачем та ТОВ «Газтрейд Лтд» існували фіктивні операції, з урахуванням вищезазначеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.17, 158-167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 13 618 365 (тринадцять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) гривень бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» витрати на сплату судового збору в розмірі трьох гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова виготовлено у повному обсязі 25.06.2012.

Головуючий - суддя О.В. Матяш

судді Ю.П. Бойченко

І.В. Шара