Справа № 2-845/11

Провадження № 2/2214/31/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 року. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Роїк В.П.

при секретарі Козир О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Славута цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернення стягнення на предмет іпотеки,виселення, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про розірвання кредитного договору, треті особи без самостійних вимог на стороні позивач ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки квартири та договору поруки,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 86381,67 доларів США за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 12 серпня 2008 року та виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 із спірного житла зі зняттям з реєстраційного обліку.

ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання кредитного договору, укладеного 12 серпня 2008 року, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки квартири від 12 серпня 2008 року та договору поруки від 12.08.2012 року, третя особа на стороні позивачів орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради.

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову та представник відповідача по зустрічних позовах Ярмолюк А.П. позов ПАТ КБ «Приватбанк»підтримала, зустрічні позови ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 не визнала і пояснила, що 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Приватбанком укладений кредитний договір на суму 59057,64 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 серпня 2028 року. Проте ОСОБА_1 з листопада 2009 року умов кредитного договору не виконує, внаслідок чого станом на 1 червня 2011 року допустив заборгованість на загальну суму 86381,67 доларів США, яка складається і з 58347,75 доларів США заборгованості за кредитом, 14599 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 3212,54 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 5820,71 долар США пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором кредиту, 31,37 долар США штрафу (фіксована частина), 4111,92 долари США штрафу (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 12.08.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого надали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Тому просить в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки - іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 зі спірного житла зі зняттям з реєстраційного обліку.

Вважає, що зустрічні позови задоволенню не підлягають, оскільки відсутні передбачені законом підстави для розірвання та визнання недійсним кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 та визнання недійсним договору поруки, укладеного з ОСОБА_3 Тому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовів.

ОСОБА_1 вимоги первісного позову не визнав, власний зустрічний позов підтримав та визнав вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і пояснив, що дійсно уклав з Приватбанком 12 серпня 2008 року кредитний договір та договір іпотеки належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1. В цій квартирі він постійно проживає з дружиною та двома малолітніми дітьми. Перед укладенням договору іпотеки квартири він з дітьми знявся з реєстраційного обліку в цій квартирі і зареєструвався з ними до родичів дружини по вул. Чкалова в м. Славута. Протягом певного часу він сплачував платежі по кредиту. Однак з настанням кризи та підвищенням курсу долара він не зміг виконати свої зобов»язання по кредитному договору. Вважає, що кредитний договір був укладений на вкрай невигідних для нього умовах, а саме в доларах США, тому просить його розірвати, а в задоволенні первісного позову відмовити. Визнає зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, оскільки зняв з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 двох малолітніх дітей, які там постійно проживали та проживають з метою укладення договору іпотеки, чим позбавив їх права на користування житлом. Вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню зустрічні вимоги ОСОБА_9 про визнання недійсним договору поруки.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимоги первісного позову не визнали, зустрічний позов ОСОБА_1 підтримали, визнали вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і дали пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_2 доповнила, що повідомлення банку про необхідність погашення заборгованості по кредитному договору та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, адресоване ОСОБА_3 отримала, однак сину його не передавала.

ОСОБА_5 підтримала вимоги про визнання недійсним кредитного договору від 12 серпня 2008 року на тій підставі, що чоловік ОСОБА_1 без її відома перед укладенням цього договору зняв з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 двох малолітніх дітей, які там постійно проживали, внаслідок чого порушив їх право на житло. Крім того, чоловік вмовив її передати в заставу по кредитному договору і належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2. Тому просить задоволити її позовні вимоги.

Представник ОСОБА_9 -адвокат Романова Н.І. вимоги первісного позову, заявленого до ОСОБА_3 не визнала, вимоги його зустрічного позову підтримала та підтримала зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 і пояснила, що ОСОБА_9 на прохання та переконання брата ОСОБА_1 погодився стати його поручителем по кредитному договору та передати в заставу належну йому частку в квартирі АДРЕСА_1. При цьому він вважав, що вчиняє ці дії формально та не звертав уваги на зміст договорів, що підписував. На даний час він ознайомився із заявленими позовами і зрозумів, що при укладенні договорів були порушені його права та права двох малолітніх племінників. Оскільки ОСОБА_9 уклав договір поруки внаслідок помилки, просить визнати його недійсним та визнати недійсним договір іпотеки квартири.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить, що первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_5 слід відмовити по слідуючих підставах.

Згідно ст. 2 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит -це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Приватбанком укладений кредитний договір на суму 59057,54 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 серпня 2028 року.

Відповідно до договору іпотеки квартири від 12 серпня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9 передали в іпотеку належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 по кредитному договору від 12 серпня 2008 року.

17.07.2009 року відбулася зміна найменування юридичної особи ЗАТ КБ «ПриватБанк»на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

ПАТ КБ «Приватбанк»виконав свої зобов'язання за кредитним договором та видав ОСОБА_1 кредит, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В порушення вимог Закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 з листопада 2009 року зобов"язання за кредитним договором від 12 серпня 2008 року не виконує і відповідно до наданого позивачем розрахунку не повертає надані кредитні кошти, проценти, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 86381,67 доларів США, яка складається і з 58347,75 доларів США заборгованості за кредитом, 14599 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 3212,54 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 5820,71 долар США пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором кредиту, 31,37 долар США штрафу (фіксована частина), 4111,92 долари США штрафу (процентна складова).

Письмові вимоги банку про виконання кредитного зобов"язання, намір звернути стягнення на предмет іпотеки та звільнення житла, отримані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 для себе особисто та для передачі сину ОСОБА_3 отримані відповідачамим 22 березня 2011 року та 7 вересня 2010 року. Проте, в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погашена.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ невиконання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень зобов»язань не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець в судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекоджержателя, що відповідає положенням ст.124 Конституції України.

Тому посилання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Романової Н.І. про те, що відповідачем не отримано вимоги банку, а тому не можуть бути задоволені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд до уваги не може прийняти.

Таким чином суд вважає, що позивачем доведено, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за його користування (це є порушенням зобов'язання -ст. 610 ЦК України), банк надіслав досудову вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань унаслідок такого порушення з попередженням про наслідки невиконання цієї вимоги. Такі вимоги позичальник не виконав а отже, згідно зі ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Ч.1 ст.33 Закону «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання.

За ст. 39 цього ж Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Кредитним договором передбачено відповідальність за порушення зобовязання у вигляді пені та штрафів. Тобто за одне й те саме порушення зобовязання передбачена подвійна відповідальність одного виду.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З врахуванням викладеного, не підлягають задоволенню вимоги в частині звернення стягнення в рахунок погашення штрафу, оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За таких підстав, приймаючи до уваги фактичні обставини справи та норми закону, задоволення вимог про одночасне стягнення пені і штрафів призведе до притягнення відповідача до подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж самого виду за одне й те саме правопорушення невиконання умов договору щодо повернення у встановлений строк та у відповідних сумах отриманих у кредит коштів.

За розрахунком сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором за мінусом штрафів буде становити - 82238,38 доларів США, що складається з 58347,75 доларів США заборгованості за кредитом, 14599 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 3212,54 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 5280,71 долара США пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором кредиту.

Відповідно ст.1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовна вимога про зверенння стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості в розмірі 82238,38 доларів США за кредитним договором № НМSОGАОООО3169 від 12 серпня 2008 року є обґрунтованою, доведеною належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя.

Із довідки КП «Славутське ЖКО»від 06.12.2011 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_2

22 липня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримано письмові повідомлення банку з вимогою у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором звільнити житло по АДРЕСА_1, що стверджується повідомленнями поштового зв»язку.

Таким чином вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із спірного житла являються законними та обґрунтованими.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про зняття відповідачів із реєстраційного обліку, оскільки відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про їх виселення є підставою для такого зняття.

У відповідності до ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті,- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимгалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 не навів суду та не довів наявність одночасно чотирьох вищевказаних умов, тому його вимоги про розірвання кредитного договору від 12 серпня 20008 року задоволенню не підлягають.

В п.32.3 договору іпотеки квартири, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 12 серпня 2008 року сторони обумовили про відсутність прав користування квартирою АДРЕСА_1 малолітніх та неповнолітніх дітей.

Із документів, на підставі яких 12 серпня 2008 року був посвідчений договір іпотеки, наданих на запит суду приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу , а саме довідки КП «Славутське ЖКО»від липня 2008 року вбачається, що в квартиріАДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_2

В судовому засіданні встановлено, що малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не мають права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Право користування малолітніми дітьми спірною квартирою на момент укладення договору іпотеки ствердили в судовому засіданні родичі та знайомі сім»ї ОСОБА_1. Об»єктивними доказами зазначений факт не підтверджується, тому суд не може прийняти до уваги покази цих свідків.

Із висновку органу опіки та піклування виконкому Славутської міської ради вбачається, що малолітні діти ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають у спірній квартирі. Однак органом опіки та піклування не встановлено чи проживали діти на момент укладення договору іпотеки в квартирі.

Із довідки КП «Славутське ЖКО»від 06.12.2011 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення прав власності малолітніх дітей на житло, вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки квартири від 12 серпня 2008 року задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між Приватбанком та ОСОБА_3 укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 12.08 2008 року.

ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві та його представник адвокат Романова Н.І. в судовому засіданні стверджували, що цей договір поруки було укладено ОСОБА_3 внаслідок помилки, на вкрай невигідних умовах та з порушенням норм матеріального права.

Однак ні позивачем ні представником не надано суду об»єктивних доказів укладення договору ОСОБА_3 під впливом помилки, не наведено та не доведено в чому полягає порушення норм матеріального права під час укладання такого договору. Незнання законодавства під час укладення договору не дає підстави вважати, що він укладений внаслідок помилки.

На підставі наведеного вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки від 12 серпня 2008 року задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1828 грн.50 коп.

Керуючись ст.8,10,14,18,81,88,209,212,213 ЦПК України,ст. 525,526, 589, 590 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМSОGАОООО3169 від 12 серпня 2008 року в загальному розмірі 82238,38 доларів США, що складається з 58347,75 доларів США заборгованості за кредитом, 14599 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 3212,54 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 5280,71 долара США пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двохкімнатну квартиру, загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. загальною площею 36 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності, з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі 247095 грн., з укладенням від імені власників договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1828 грн.50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про розірвання кредитного договору, треті особи без самостійних вимог на стороні позивач ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки квартири та договору поруки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: