Справа № 2214/858/2012

Провадження № 2/2214/439/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 року. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Роїк В.П.

при секретарі Козир О.П.

з участю представника позивачки адвоката Романової Н.І.,

представника відповідача адвоката Мазуркевича О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення часток у спільній сумісні власності подружжя, визнання права власності на частину квартири,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя, визнавши за нею право на ? частини в квартирі АДРЕСА_3, придбаній за спільні кошти під час шлюбу та визначення порядку користування цією квартирою.

Ухвалою суду від 21 червня 2012 року за заявою позивачки її позовні вимоги до ОСОБА_4 в частині визначення порядку користування спірною квартирою залишено без розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_3 позов підтримала і пояснила, що з 1995 року по 2010 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Разом з дітьми вони проживали в її батьків і збирали кошти на придбання квартири. 25 серпня 2003 року за вказані кошти вона спільно з відповідачем купила квартиру АДРЕСА_2 В березні 2004 року вони обміняли цю квартиру на квартиру АДРЕСА_3 без доплати, оскільки квартири були рівноцінними. На момент укладення вищевказаних договорів їй не було відомо про те, що 28 листопада 2002 року відповідач отримав в дар квартиру АДРЕСА_1, в ній вони не проживали. Вважає спірну квартиру спільною сумісною власністю і просить визнати її право власності на ? частину квартири.

Представник позивачки адвокат Романова Н.І. позов підтримала, дала аналогічні пояснення, доповнивши, що факт придбання квартири АДРЕСА_3 за спільні кошти подружжя підтверджується рішенням Славутського міськрайсуду від 30 серпня 2010 року.

Відповідач ОСОБА_4 позову не визнав і пояснив, що 28 листопада 2002 року йому була подарована квартира АДРЕСА_1. 19 серпня 2003 року він продав цю квартиру і за виручені кошти купив квартиру АДРЕСА_2. Через пів року цю квартиру він обміняв на спірну квартиру. Вважає, що квартира АДРЕСА_3 є лише його приватною власністю,тому просить відмовити в задоволенні позову.

Аналогічні пояснення дав представник позивача адвокат Мазуркевич О.С.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача та його представника, дослідивши представлені письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, судом об»єктивно встановлено, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 по 2010 рік. Цей факт сторонами не оспорюється.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Ст.69,70 СК України передбачено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. При цьому частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 29.08.2003 року ОСОБА_4 купив трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2

Вищевказану квартиру ОСОБА_4 5 березня 2004 року обміняв на квартиру АДРЕСА_3, про що свідчить нотаріально посвідчений договір міни квартир від 5 березня 2004 року.

Пояснення відповідача з приводу того, що спірна квартира придбана за його власні кошти, виручені від продажу подарованої йому 28 листопада 2002 квартири АДРЕСА_1 та проданій 19 серпня 2003 року спростовується наданими суду доказами.

Так, рішенням Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 та її в інтересах малолітніх дітей до ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, вселення в житло та зобов»язання не чинити перешкоди в користуванні житлом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.11.1995 року і під час проживання у шлюбі, у 2004 році на спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_3. В ході розгляду означеної цивільної справи як позивачка, так і відповідач пояснювали, що за час перебування у шлюбі на спільні кошти придбали спірну квартиру.

У відповідності до ч.1,3 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що рішення Славутського міськрайонного суду ніким не оскаржувалося та набрало законної сили.

Під час укладення та нотаріального посвідчення договору обміну квартир ОСОБА_3 5 березня 2004 року дала письмову згоду на обмін чоловіком ОСОБА_4 на умовах на його розсуд квартири АДРЕСА_2, придбаної за час зареєстрованого шлюбу, на квартиру АДРЕСА_3.

Таким чином є достатні підстави вважати, що квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, придбаною за їх спільні кошти під час зареєстрованого шлюбу.

На підставі наведеного ОСОБА_3 має право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 і за нею слід визнати таке право.

У відповідності до ст.88 з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки витрати по оплаті судового збору в розмірі 410 грн.

Витрати по оплаті правової допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 875 грн. 20 коп., виходячи із витраченого адвокатом часу 2 годин та 40 відсотків мінімальної заробітної плати за кожну відпрацьовану годину.

Керуючись ст.60,61,69,70,71 СК України, ст.8, 10, 14, 18, 79, 84, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити. Визначити частку ОСОБА_3 у спільній сумісній власності подружжя, визнавши за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1285 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :