ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Фадеєвої Н.М.
суддів: Сіроша М.В., Бим М.Є., Леонтович К.Г.,Чалого С.Я.
при секретарі – Єфімовій В.В.
з участю: прокурора відділу Генеральної прокуратури України Білик Л.С.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою спілки громадян співвласників «Росія» на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2005 року, у справі за позовом спілки громадян співвласників «Росія» до Новотроїцької районної ради, за участю прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради, про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Спілка громадян співвласників «Росія» звернулась до суду з позовом до Новотроїцької районної ради про визнання недійсним рішення 21 сесії Новотроїцької районної ради 24 скликання №263 від 10 листопада 2004 року «Про прийняття до спільної власності територіальних громад району дитячого оздоровчого табору «Юний гагарінець».
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що йому належить право власності на дитячий оздоровчий табір «Юний гагарінець», який отримано ним у власність при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства «Росія». Відповідачем оспорюване рішення прийняте з порушенням ст. 48 Закону України «Про власність» та норм Цивільного кодексу України, оскільки без згоди позивача дитячий оздоровчий табір вилучено з його власності.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22 липня 2005 року позов задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2005 року рішення господарського суду Херсонської області від 22 липня 2005 року скасовано, провадження по справі припинено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2005 року як таку, що прийнята з порушенням процесуальних норм, а рішення господарського суду Херсонської області 22 липня 2005 року як законне залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо правомірності рішення Новотроїцької районної ради №263 від 10 листопада 2004 року, яким прийнято до спільної власності територіальних громад району дитячий оздоровчий табір «Юний гагарінець», розташований в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області.
Слід зазначити, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового використання вирішено: затвердити перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, перелік додається до розпорядження; міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, у сфері управління яких перебувають державні дитячі оздоровчі заклади: вжити заходів до забезпечення їх ефективного функціонування, недопущення перепрофілювання, злиття, закриття та скорочення ліжко-місць; подавати щороку до 1 травня Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді інформацію щодо їх діяльності за формою, встановленою цим Міністерством. Також, зазначено, що Фонду державного майна, Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади під час приватизації об'єктів державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби забезпечувати передачу цих закладів до сфери управління відповідних органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність.
Тобто, як вбачається зі змісту розпорядження вищого органу у системі органів виконавчої влади – Кабінету Міністрів України, воно спрямоване на покращення функціонування та недопущення перепрофілювання державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів згідно переліку, які належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також є об’єктами державної власності.
В Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів значиться і Дитячий оздоровчий табір "Юний гагаринець", розташований в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області.
Суд першої інстанції задовольняючи позов послався на те, що дитячий оздоровчий табір «Юний гагаринець» належав колгоспу «Росія» згідно інвентарної справи Генічеського державного БТІ від 09.08.1973 року. Правонаступником колгоспу «Росія» після його реорганізації та ліквідації стало колективне сільськогосподарське підприємство «Росія», що підтверджується засвідченою нотаріально копією Статуту, зареєстрованого розпорядженням Новотроїцької державної адміністрації від 10.11.1992 року №381. Спілка громадян – власників (співвласників) «Росія» в червні 2001 року в результаті реформування і реструктуризації колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» була створена з метою діяльності по задоволенню спільних правових і економічних інтересів, пов’язаних з розпорядженням спільним майном, отриманим в результаті реформування і реструктуризації колективного сільськогосподарського підприємства «Росія». Безпосередньо до складу спільного майна членів Спілки громадян – власників (співвласників) «Росія» включене майно колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Росія», яке члени Спілки отримали у спільну часткову власність, що підтверджується Статутами Спілки громадян – власників (співвласників) «Росія», затвердженими рішеннями виконавчого комітету Новотроїцької селищної ради №75 від 13.06.2001 року та № 144 від 06.12.2003 року. Колективне сільськогосподарське підприємство «Росія» перетворилося в Спілку громадян – власників (співвласників) «Росія», яке згідно Статуту є громадською організацією, що не має на меті одержання прибутку, та до позивача перейшли усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства.
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на норми Закону України «Про власність» та Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а також на те, що позивачем не надано суду правовстановлюючого документа, який би стверджував набуття ним в установленому законом порядку права власності на оздоровчий дитячий табір.
Так, в справі відсутні відомості стосовно того, що дитячий оздоровчий табір «Юний гагаринець», розташований в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, на час розпаювання колгоспу «Росія», який знаходився в Новотроїцькому районі Херсонської області, належав цьому колгоспу на праві власності і що до колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» як правонаступника колгоспу перейшло право власності на дитячий оздоровчий табір як майновий пай підприємства, з одержанням відповідного правовстановлюючого документу про право власності на дане нерухоме майно.
Згідно ст. 21 Закону України «Про власність» підставами виникнення права колективної власності є: добровільне обєднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і обєднань; викуп колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатна передача майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвування організацій і громадян, інших цивільно – правових угод.
Статті 23, 24, 28 Закону України «Про власність» встановлюють, що об’єктами права власності колективного підприємства є: вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом; об’єктами права власності кооперативу (колгоспу) є: будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, виготовлена ним продукція, доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом; об’єктами права власності професійних спілок, політичних партій та інших громадських обєднань є: майно культурно – освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями).
Здійснення права колективної власності відбувається у відповідності зі ст. 30 Закону України «Про власність», згідно з якою колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об’єктами власності, які йому належать.
Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121, і такої що діяла на момент існування колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» і виникнення спілки громадян – власників (співвласників) «Росія», - право власності на об’єкти нерухомого майна підтверджуються свідоцтвом про право власності, а правовстановлюючий документ, що свідчить про перехід права власності на об’єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об’єкт.
Такі ж правила містить і Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, яке діяло на момент затвердження рішенням виконкому Новотроїцької селищної ради від 06.12.2003 року №144 Статуту спілки громадян – власників (співвласників) «Росія» в новій редакції.
Згідно ст. 31 Закону України «Про власність» до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно – територіальних одиниць (комунальна власність).
Як зазначено в рішенні Новотроїцької районної ради від 10.11.2004 року №263, дане рішення прийнято на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р, в якому йдеться про збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового використання.
Дійсно, в переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, доданому до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р, значиться і дитячий оздоровчий табір "Юний гагаринець".
Проаналізувавши ряд нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, та не усунуто суперечності, які випливають із встановлених судом обставин.
Слід зазначити, що питання визнання недійсним рішення Новотроїцької районної ради №263 від 10.11.2004 року вимагає належного дослідження правового статусу майна дитячого оздоровчого табору «Юний гагаринець », а саме: на якій підставі судом першої інстанції зроблено висновок про належність права власності позивачу - спілці громадян – власників (співвласників) «Росія» на зазначений дитячий табір, який розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р віднесено до державної власності; на балансі якої установи знаходиться вказаний дитячий табір, хто проводить його утримання і на підставі яких правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування обставин і подання доказів покладено на тих сторін, які посилаються на ці обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.
Цим вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Суд апеляційної інстанції не перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції скасував судове рішення та припинив провадження в справі з підстав, що не ґрунтуються на нормах процесуального кодексу.
Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу
Оскільки прийняті по справи судові рішення ґрунтуються на неповно зясованих обставинах, які входять до предмету доказування, тому касаційна інстанція позбавлена можливості зробити висновок про правильність чи неправильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу спілки громадян співвласників «Росія» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 22 липня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: