Справа №2-157/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко

Номер провадження 22-ц/1890/1486/12 Суддя-доповідач - Маслов

Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В В. В., Лузан Л Л. В.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 червня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Висєканцева Тетяна Сергіївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання укладеним договору застави,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, неправильну оцінку зібраних у справі доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Сторони визнають, що ОСОБА_1 була власницею будинку АДРЕСА_1

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу ѕ частин житлового будинку НОМЕР_1 посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т.С. Продаж вчинено за 12079 грн. 50 копійок, які продавець ОСОБА_1 повністю отримала до підписання цього договору.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження свого позову про визнання недійсним вказаного договора, а тому суд обгрунтовано постановив рішення про відмову у задоволенні позову.

Таке рішення місцевого суду відповідає зібраним у справі доказам, вимогам ст.ст.41, 42, 44, 47, 224, 225, 227, 228 ЦК України 1963 року. Підстав, передбачених ч.2 ст.58 ЦК України 1963 року, на які посилалась позивачка в позовній заяві, не встановлено.

Вимагаючи визнати недійсним вказаний договір, та визнати ту обставину, що ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 нею було передано відповідачу в якості застави в рахунок забезпечення виконання зобов'язання по поверненню ОСОБА_5 (батьку відповідача) позики в розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 вказувала, що ще влітку 1997 року вона взяла в борг у ОСОБА_5 кошти в сумі 6000 грн., після чого останній запропонував укласти договір купівлі-продажу ѕ частин, належного їй будинку, на користь його сина - відповідача по справі, з метою гарантування повернення коштів. Отже, на її думку, договір був удаваним і, підписуючи його вони зі ОСОБА_5 домовлялись про подальше повернення ѕ частин будинку після повернення нею коштів, взятих у борг. Крім того, на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 було надано розписку від 10 квітня 1999 року, надану ОСОБА_3, про те що він надав у борг 6000 грн. на строк 12 років з умовою надання йому кожної осені певного переліку сільгосппродуктів.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки остання всупереч ст. 60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 є удаваним та підписаний з метою забезпечення виконання нею зобов'язання.

Доводи ОСОБА_1 на підтвердження отримання в борг коштів від ОСОБА_5, про те, що вона протягом тривалого часу забезпечувала сім'ю ОСОБА_5 сільгосппродуктами, не можуть свідчити про удававаність договору, укладеного між позивачкою та ОСОБА_3

Надана позивачкою суду розписка також на думку колегії суддів не є доказом недійсності договору купівлі-продажу, оскільки в ній не зазначено, кому ОСОБА_3 було надано в борг кошти в сумі 6000 грн. та у кого виникли зобов'язання по наданню сільгосппродуктів. Більше того, з вимог позивачки вбачається, що кошти влітку 1997 року їй в борг було надано ОСОБА_5, а розписку про надання 6000 грн. у борг складено майже через два роки в квітні 1999 року ОСОБА_3 Вказана розписка свідчить про існування інших правовідносин між сторонами, не повязаних з укладанням договору купівлі-продажу частини будинку. Намагання позивачки пов'язати договір купівлі-продажу ѕ частин будинку з заготовкою сільгосппродуктів і борговою розпискою виглядають непереконливими.

Також на підтвердження того, що відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 удаваним та таким, що укладений з метою приховати іншу угоду, слугують пояснення приватного нотаріуса Висєканцевої Т.С., що посвідчила цей договір, яка зазначила, що обставини, на які позивачка посилається в своїй позовній заяві, на час укладання договору до відома нотаріуса не доводились.

Судом приймається до уваги і той факт, що вказані твердження апелянта не визнаються відповідачем, який стверджує, що позивачка у 1997 перебуваючи у повному здравії, продала йому ѕ частини будинку НОМЕР_1 на вказаних у договорі умовах. Тоді ж він передав позивачці, передбачені договором гроші. 14 років позивачка знала про продаж ѕ частин будинку і раніше не оспорювала цю угоду.

Ця правова позиція відповідача підтверджується копією договора купівлі-продажу на а.с.23 у пункті 2-му якого зазначено: «Продаж цей вчинено за дванадцять тисяч сімдесят девять гривень 50 коп., які продавець повністю отримав до підписання цього договору».

Цей письмовий доказ нічим не спростований.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не містять даних, які б давали підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи, дав оцінку зібраним у справі доказам у відповідності за ст.212 ЦПК України і колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки доказів або для інших висновків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -