Справа №2-4047/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко

Номер провадження 22-ц/1890/1509/12 Суддя-доповідач - Маслов

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В В. В., Лузан Л Л. В.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUH0AU00100073 від 14 лютого 2006 року в розмірі 60337,64 грн., звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Chevrolet модель Aveo 1.5 і, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, належний на праві власності ОСОБА_1 Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом не було взято до уваги ту обставину, що позивачем було завищено суму, яка підлягає стягненню, у зв'язку з одностороннім підвищенням відсоткової ставки, в рішенні не було зазначено початкову вартість реалізації заставного майна, та спосіб його реалізації, крім того, вказує, що звертався до Банку щодо дострокового погашення кредиту, але позивач відмовив йому, тому відсотки за період з часу, коли він звертався до Банку, йому нараховуватись не повинні. Тому просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника Банку Гакаль Р.В., який вважав рішення місцевого суду правильним, а апеляційну скаргу надуманою, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Згідно з кредитним договором № SUH0AU00100073 від 14 лютого 2006 року Банк надав відповідачу кредит у розмірі 61349,93 грн. на строк до 13 лютого 2013 року під 1,23% в місяць (14,76% в рік) з щомісячним платежом 924 грн. для придбання автомашини. Копія цього договору є на а.с.7-8.

В цей же день сторонами укладений договір застави, згідно з яким у випадку неналежного виконання заставодавцем ОСОБА_1 умов кредитного договору заставодержатель - Банк вправі отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Копія цього договору є на а.с.9-11.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору і станом на 8 вересня 2011 року за ним утворилась заборгованість на суму 63655 грн. 46 коп., що складається з 31032,64 грн. заборгованості за кредитом; 19842,72 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 2439,15 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 7023,13 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Банком надані розрахунки (а.с.6), у яких зазначені дати і суми надходження платежів від відповідача за кредитним договором, зазначені періоди платежів, нараховані відсотки за користування кредитом, інші платежі, неустойка. Вбачається, що до січня 2009 року відсоток за користування кредитом складав 14,76%, а рішенням адміністрації Банку від 5 січня 2009 року цей відсоток збільшений до 25,44%.

Банк до суду звернувся з даним позовом 13 жовтня 2011 року. Суд першої інстанції урахував позицію відповідача і вимогу п.1 ч.2 ст.258 ЦК України і застосував річний строк позовної давності при стягненні неустойки, тобто частково задовольнив позов Банку в цій частині, а в інших частинах - у повному об'ємі зі зверненням стягнення на автомашину як предмет застави.

Таке рішення місцевого суду відповідає вимогам ст.ст.256 - 258, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 572 - 593, 610 - 612, 1054 - 1056-1 ЦК України, Закону України «Про заставу».

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про неправильність нарахування суми заборгованості по кредитному договору не свідчать про неправильність судового рішення, оскільки ці доводи не підтверджуються відповідними наказами і розрахунками. В той же час Банк надав розрахунки по сумам заборгованості, які у суду не викликають сумніву.

Щодо підвищення відсоткової ставки Банку з 14,76% до 25,44% на підставі наказу голови правління Банку від 5 січня 2009 року, копія якого є на а.с.64 і з якою не погоджується апелянт в апеляційній скарзі, то це також не свідчить про неправильність постановленого у справі судового рішення. По-перше, відповідач не заявляв зустрічного позову про визнання недійсними окремих положень кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки за банківським кредитом. Немає і позову про визнання незаконними або недійсними дій позивача щодо підвищення відсоткової ставки на підставі наказу від 5 січня 2009 року.

Позивач же стверджує, що підвищення відсоткової ставки відбулося в силу об'єктивних причин, - зміни курсу долара США до гривні, зміни розміру відрахувань у страховий фонд. Саме ці обставини зазначені у п.2.3 Договору від 14 лютого 2006 року як підстава «в односторонньому порядку переглядати відсоткову ставку за користування кредитом. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки за 20 днів до вступу зміненої відсоткової ставки». Ці вимоги договору Банком дотримані і 6 січня 2009 року Банк направив відповідачу лист, копія якого є на а.с.67. Здача листа на пошту з зазначенням адреси відповідача підтверджується реєстром №1003 а vt на а.с.65. Банк вважає свої дії по підвищенню відсоткової ставки такими, що проведені до зміни в законодавстві, яка настала 10 січня 2009 року. Підвищення відсоткової ставки відбулося до 10 січня 2009 року, а платежі у новому розмірі повинні були здійснюватися відповідачем з 1 лютого 2009 року, коли почалася реалізація прийнятого рішення.

Доводи апелянта про незазначення у рішенні суду про початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, про що зазначено у ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не є підставою для скасування правильного по суті рішення місцевого суду. Цей недолік може бути усунений місцевим судом стосовно до роз'яснень, які містяться у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Не свідчить про незаконність судового рішення і посилання апелянта на його бажання погасити всю заборгованість по кредиту у листопаді 2009 року. Відповідач визнає, що у нього був такий намір погасити заборгованість з розрахунку попередньої, а не нової відсоткової ставки за кредитним договором, яку він оспорює і зараз.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи, дав оцінку зібраним доказам у відповідності зі ст.212 ЦПК України і постановив рішення, яке відповідає зібраним у справі доказам і вимогам законів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2012 року залишити без змін.

Рішення місцевого і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -