ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" липня 2012 р. Справа № 57/493
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі
суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2012
у справі № 57/493
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" 2. Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
простягнення 39 960,00 грн.
за участю представників від:
позивача Ялі К.А. (довір. від 15.06.2012р.)
відповідача 1. не з'явився
2. Єфременко О.О. (довір. від 23.12.2011р.)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. у справі № 57/493, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р., частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (Позивач), стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" (Відповідач-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" 39 960грн. заборгованості, 1 411,50 грн. судового збору. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" (Відповідач-2) відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 257, 261, 262, 663 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно платіжного доручення № 280 від 05.06.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" перераховано Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" грошові кошти в розмірі 39 960грн. за циклогексанон згідно рахунку-фактури № 54-7 від 30.05.2008р.
На підставі договору поруки від 05.06.2008р., укладеного між ТОВ "Промислові захисні покриття" (Кредитор) і ТОВ "Корона 2000" (Поручитель), Поручитель поручився за виконання ВАТ "Рівнеазот" (Боржник) зобов'язань щодо поставки циклогексанону в кількості 3 тони, що виникли на підставі оплати Кредитором рахунку-фактури № 54-7 від 30.05.2008р.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору поруки зобов'язання Поручителя поширюються на всі обов'язки Боржника, пов'язані з укладенням угоди, зазначеної у пункті 1, у тому числі на обов'язок повернення коштів у випадку неналежного виконання Боржником своїх обов'язків та відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням постачальником своїх обов'язків. У випадку неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань щодо поставки товару, зазначеного у пункті 1 цього договору, Поручитель зобов'язується виконати зобов'язання Боржника, у тому числі щодо повернення отриманих від позивача (кредитора) коштів у випадку розірвання договору купівлі-продажу протягом 3-х днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.
18.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогу № 04-2 від 18.05.2011р. про поставку товару протягом 7 днів з моменту її отримання, а за відсутності такої можливості - повернути сплачені кошти. Вказана вимога залишена без задоволення Відповідачем-2.
30.06.2011р. Позивачем на адресу Відповідача-2 направлена вимога № 04-19 від 05.06.2011р. про повернення грошових коштів у розмірі 39 960грн., сплачених згідно з платіжним дорученням № 280 від 05.06.2008р.
ТОВ "Промислові захисні покриття" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідачів солідарно грошових коштів в розмірі 39 960грн.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача-2 боргу в розмірі 39 960грн., відмовив в частині стягнення солідарно з Відповідачів вказаної суми. Рішення залишено без змін постановою апеляційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Рахунок-факту № 54-7 від 30.05.2008р. та платіжне доручення № 280 від 05.06.2008р. про перерахування коштів, підтверджують договірні відносини Позивача та Відповідача-2.
Стаття 663 даного Кодексу передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтеюі 664 обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
В частини 2 вказаної статті вказується, що товар вважається переданим в розпорядження покупця, якщо в строк, встановлений договором, він готовий до передачі покупцю в належному місці і покупець поінформований про це.
Таким чином, в даному випадку продавцю достатньо проінформувати покупця, зобов"язання по передачі товару буде вважаться виконаним.
Оскільки сторонами не встановлений строк передачі товару, 18.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою про поставку товару протягом 7 днів або повернути сплачені кошти.
В силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передати оплачений товар або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у Відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення Позивачем попередньої оплати; порушення Відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.
Між сторонами виникли зобов'язання, які, згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.
Зі змісту норм статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов"язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача-2 суми попередньої оплати в розмірі 39 960 грн. підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність пропущення строку позовної давності, оскільки вимога Позивачем, відповідно до норм статей 530, 663 направлена Відповідачеві-2 18.05.2011р., з позовом Позивач звернувся до суду 12.11.2011р.
Судами попередніх інстанцій правильно відмовлено Позивачу в частині стягнення солідарно з Відповідачів оплати за товар відповідно до договору поруки, оскільки згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Враховуючи викладене відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. у справі № 57/493, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишається без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р., рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. у справі № 57/493 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді Ж.О. Бернацька
Д.С. Кривда