АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3978/12 Справа № 2-4188/11 Головуючий у 1 й інстанції - Круговий О.О. Доповідач - Чубуков О.П.

Категорія

26.07.2012

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді: Чубукова О.П.

Суддів: Єлізаренко І.А., Михайловської С.Ю.

при секретарі судового засідання: Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року по справі за позовом прокурора м. Павлограда в інтересах Держави в особі управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином , -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор м. Павлограда звернувся до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом , посилаючись на те, що відповідач зловживаючи своїм службовим становищем будучи головою правління ВАТ «Павлоградконоплепром», не забезпечив отримання ВАТ «Павлоградконоплепром»нового дозволу на спеціальне водокористування що призвело до продовження забіру прісної води зазначеним товариством у зв'язку з чим державі було нанесено збитки у вигляді самовільного водокористування. Оскільки вина відповідача підтверджена постановою Павлоградського міськрайонного суду від 08.06.2011 року, якою кримінальну справу за ч.1 ст. 364 КК,ст. 240 КК України відносно відповідача закрито з нереабілітуючих підстав, то на підставі статті 1166 ЦК України прокурор просив стягнути з відповідача шкоду у розмірі 72 514 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог прокурора м. Павлограда в інтересах Держави в особі управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції повинен був застосовувати статтю 1166 ЦК України, а не 1172 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у позові , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 будучи керівником ВАТ «Павлоградконоплепром», зловживаючи своїми службовими обов'язками, що підтверджується постановою Павлоградського міськрайонного суду від 08.06.2011 року, спричинив збитки державі, а тому на підставі статті 1172 ЦК України відповідальність по відшкодуванню зазначених збитків покладається на юридичну особу, керівником якої є відповідач.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст.212-213 ЦПК України, повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, надав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно вирішив спір.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності застосування статті 1166 ЦК України є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів справи, позов прокурором був пред'явлений у порядку ст. 1166 ЦК України й прокурор виходив із того, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а саме ОСОБА_2, однак дана норма встановлює загальні правила відшкодування завданої шкоди. Проте прокурор не враховує, що якщо мають місце спеціальні підстави, які надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей параграфа 1 глави 82 ЦК України, потрібно застосовувати спеціальні норми.

Склад злочину, передбачений ч.1 ст. 364 КК України, має спеціальний суб'єкт, яким можуть бути, зокрема, службові особи підприємства, установи, організації ,під час виконання обов'язків ,пов'язаних зі здійсненням організаційно-розпорядчих

чи адміністративно-господарських функцій. Тобто зокрема й голови правління господарських товариств. Відповідно й шкода державі у вигляді самовільного водокористування внаслідок зловживання службовим становищем головою правління товариства завдається саме службовою особою під час виконання нею своїх службових обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК УРСР суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК УРСР (аналогічна ст. 1166 ЦК України), відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Інші доводи , приведені в апеляційній скарзі зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: