Справа №22ц/0590/8054/12 Головуючий в 1 інстанції - Ситенко А.І.

Категорія 26 Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні ним трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м.Макіївки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні ним трудових обов`язків задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконання трудових обов`язків, одноразово 14000грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення, та постановити нове - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з 2007 року дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди зупинена, а з 01.01.08. року відшкодування моральної (немайнової) шкоди припинено, тому суду необхідно керуватись при вирішення спору нормами Цивільного Кодексу України з урахуванням норм Кодексу Законів про працю України. Вважає, що підприємство, на якому працював позивач, повинне нести відповідальність за шкоду, спричинену його здоров`ю. Крім того, зазначив, що довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди та позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві. Також, судом не прийнято до уваги отримання позивачем щомісячно страхових виплат у сумі 1865,7грн.

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 27 грудня 2001року ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків слюсара-ремонтника 6 розряду на ЗАТ «Радонкокс» отримав ушкодження здоров`я - обширне проникливе поранення склери з випадінням оболонки, гіфема, гемофтальм, травматична катаракта правого ока. Причиною нещасного випадку визнано невиконання вимог Інструкції по охороні праці. Згідно висновку МСЕК від 04 березня 2002 року ОСОБА_1 на підставі акту огляду вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 55% безстроково у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с.4, 5, 6-7).

Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 14 000грн., яку стягнув з відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в зв'язку з тим, що факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1, що призвів до стійкої втрати професійної працездатності, вперше встановлений медико-соціальною експертною комісією 04 березня 2002 року, згідно ж ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяну громадянам шкоду від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду на час втрати працездатності позивачем було покладено саме на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок ґрунтується на законі. Позивач має право на отримання з відповідача страхової виплати за заподіяну моральну шкоду.

Вирішуючи питання про розмір шкоди, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, ступені вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідності докладання для його організації додаткових зусиль, конкретні обставини справи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на час розгляду обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду в виду того, що дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди з 01.01.08. року припинена, не заслуговують на увагу суддів, оскільки згідно положень ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (чинного на час звернення позивача до суду) якими встановлено припинення відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей з 1 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди, заподіяної до їх прийняття.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства та постановлене в межах заявлених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Кіровського району м.Макіївки Донецької області відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді: