У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :
головуючого Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника ОСОБА_1, ОСОБА_2- ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Болехівського міського суду від 04 травня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Болехівського міського суду від 04 травня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 213 грн.15 коп., моральну шкоду в сумі 3000 грн. , 1000 грн. судових витрат, в решті позову на суму 12223 грн. 21 коп. - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн., 100 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом, в решті позову на суму 9500 грн. - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку судовий збір в дохід держави в сумі 107 грн. 30 коп.
На погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0902/24/2011 Головуючий у 1 інстанції Поляниця М.М.
Провадження № 22ц/0990/1429/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Категорія 30
подали апеляційну скаргу,в якій посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначають, що на час розгляду судом справи один із відповідачів, а саме ОСОБА_7 був неповнолітнім, а тому суд повинен був розглядати справу відповідно до норм чинного законодавства України, які регламентують і захищають права неповнолітніх осіб.
Також апелянти вказують на те, що жодних протиправних дій щодо позивачів вони не вчиняли, їх вина у заподіянні позивачам ушкодження здоров'я не доведена, оскільки не підтверджена жодними доказами. Вважають, що у зв'язку з цим відсутні будь які підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На думку апелянтів, судом також не взято до уваги той факт, що ОСОБА_9 яка була однією із сторін конфлікту, що мав місце між сторонами 07.11.2009 року в с. Тисів Болехівської міської ради на земельній ділянці останньої, зверталася в суд з позовом до позивачів про стягнення з них матеріальної та моральної шкоди. Даний позов було задоволено, що на думку апелянтів і підтверджує факт заподіяння шкоди саме позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншим сторонам конфлікту.
Крім того, судом не встановлювалися та не допитувалися свідки і очевидці подій, натомість взято до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 які не були очевидцями подій та знали про конфлікт зі слів інших осіб.
З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянти просили скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В судове засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, будучи належно повідомленими про розгляд справи, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав. Вказав на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.11.2009 року між сторонами по справі виник конфлікт з приводу встановлення позивачами огорожі, і самі відповідачі зазначеної обставини не заперечували.
Судом також встановлено, що внаслідок неправомірних дій усіх відповідачів - учасників конфлікту позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було завдано легких тілесних ушкоджень. Наявність у позивачів легких тілесних ушкоджень підтверджується актами судово-медичного обстеження за №287 від 09.11.2009 року (а.с. 4-5) та №297 від 20.11.2009 року (а.с. 6-7).
Так, згідно довідки Болехівської ЦМЛ з 08.11.2009 року по 19.11.2009 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з діагнозом: струс головного мозку, підшкірна гематома лівої орбіти, забій правого колінного суглоба, лівої гомілки (а.с. 71).
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі та її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право і на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що показаннями свідків, актами судово-медичного обстеження, матеріалами № 1140 про відмову в порушенні кримінальної справи вина відповідачів у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і як наслідок - матеріальної та моральної шкоди доведена.
Що стосується доводів апеляційної скарги, в частині стягнення відшкодування шкоди з неповнолітнього на час розгляду справи ОСОБА_7, то такі не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоду, повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що на час пред'явлення позову ОСОБА_7 дійсно був неповнолітнім, однак учасниками процесу були й його батьки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, що процедурно забезпечувало дотримання прав неповнолітнього. На день ухвалення судом рішення відповідач ОСОБА_7 досяг повноліття, а тому може самостійно відповідати за заподіяну шкоду.
При визначенні розміру матеріальної і моральної шкоди суд в повній мірі врахував обставини справи та зібрані докази, ступінь вини відповідача ОСОБА_7, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку відшкодування завданої шкоди.
Вирішуючи питання в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог розумності та справедливості, а тому судова колегія апеляційного суду з визначеною до відшкодування сумою погоджується, зважаючи на тяжкість та тривалість страждань, що їх зазнали позивачі.
Відповідно до ч.2, ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Болехівського міського суду від 04 травня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець