УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Горейко М.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 08 червня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Рішенням Тлумацького районного суду від 08 червня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 400 грн. щомісячно. Стягнення вирішено розпочати від дня набрання рішенням законної сили і проводити до повноліття дитини. З дня набрання рішенням законної сили припиняється стягнення по виконавчому листу № 2-227/2005р. від 14.04.2005 р. виданого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 500 грн. щомісячно на утримання дітей:сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що на даний час є повнолітнім та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0916/2560/2012 Головуючий у 1 інстанції: Лущак Н.І.
Провадження № 22ц/0990/1456/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Категорія 46
В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дочки ОСОБА_5, не цікавиться її життям, не дбає про її фізичний та духовний розвиток; не спілкується з донькою, та навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по її вихованню. Зазначене, на думку апелянта, є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Крім того вказує, що судом не враховано того, що відповідач є забезпеченою людиною - він займається підприємницькою діяльністю і щоденно отримує дохід, з якого може сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж їх визначив суд.
Також, відмовляючи в позові в частині позбавлення батьківських прав, суд повинен був попередити відповідача, що у разі продовження протиправної поведінки його буде позбавлено батьківських прав, чого судом зроблено не було.
З цих підстав рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 просила скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_4 на утримання їх доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно та позбавити ОСОБА_4 відносно неї батьківських прав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали з тих же мотивів та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_4- ОСОБА_8, будучи належно повідомленою про розгляд справи, до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, та прийнявши до уваги висновок прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( на даний час досяг повноліття) та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 2-3).
Шлюб було розірвано 13.05.2004 троку (а.с. 4), неповнолітня донька сторін проживає з матір'ю ОСОБА_1.
Судом також вірно встановлено, що згідно виконавчого листа № 2-227/2005 р. від 14.04.2005 року, виданого Тлумацьким районним судом з ОСОБА_4 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 грн. щомісячно на утримання обох дітей ( тобто по 250 грн. на кожну дитину) і позивач в суді апеляційної інстанції цю обставину, як і відсутність заборгованості по сплаті аліментів не заперечувала.
Відповідно до вимог ст.ст. 180,182 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Суд, при визначенні розміру аліментів, повинен враховувати найбільш вагомі обставини, визначені законом, які мають братися ним до уваги при вирішенні спору.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції на підставі зібраних доказів про матеріальне становище сторін, наявність у відповідача іншої сім'ї та зважаючи на стан його здоров'я, з врахуванням фактичних потреби дитини та спроможності матері надавати утримання, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, збільшивши розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 до 400 грн.
Доводи позивача про можливість відповідача надавати грошове утримання у кілька разів більше ( 1500 грн.) є голослівними і не підтверджені об'єктивними доказами.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги в частині ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та позбавлення його батьківських прав, то такі не заслуговують на увагу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції заслуховувалися пояснення самої дочки сторін ОСОБА_7, яка ствердила, що незважаючи на те, що батько створив нову сім'ю, вона неодноразово їздила до нього в гості та перебувала там по кілька днів. Крім того в матеріалах справи, міститься висновок органу опіки та піклування Тлумацької державної адміністрації від 14.05.2012 року про те, що підстав для позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_7 не вбачається, оскільки ОСОБА_4 не ухиляється від виховання доньки, спілкується з нею та надає грошове утримання.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність переконливих доказів для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав та про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Не заслуговують також на увагу доводи ОСОБА_1 про застосування попередження про позбавлення батьківських прав до відповідача, оскільки застосування такого застереження є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тлумацького районного суду від 08 червня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді М.Д. Горейко
Л.В. Перегінець