РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5262/2012Головуючий суду першої інстанції:Щербіна Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.

РІШЕННЯ

"24" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСінані О.М.,

СуддівДаніла Н.М., - М’ясоєдової Т.М.,

При секретаріБірковському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

в квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що за договором № SIXRRU12860160 від 18.03.2007 року ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 2067,92 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.01.2008 року. У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач допустив заборгованість за кредитом та процентами, у зв'язку з чим просило стягнути з нього 22131,32 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16.05.2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволений та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 22131,32 коп. та судові витрати в сумі 221,31 грн., а всього 22352 грн. 63 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову банку у задоволенні позову Зазначає, що між ним та позивачем укладений договір споживчого кредиту, а тому, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі пропуску строку позовної давності, кредитору заборонено вимагати повернення такого кредиту. Також вважає, що суд не мав права на прийняття визнання позову як такого, що суперечить закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку укладений договір № SIXRRU12860160, за яким відповідач отримав строковий споживчий кредит в сумі 2067,92 грн. за умови оплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 22,75 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 269,73 грн. з кінцевим терміном повернення 18.01.2008 року.

Станом на 02.04.2012 року заборгованість ОСОБА_6 перед банком склала: заборгованість за кредитом - 2067,93; заборгованість за процентами за користування кредитом - 7222,42 грн., пеня за несвоєчасне виконання обов'язків за договором в сумі 11310,91, фіксований штраф в сумі 500 грн. та процентна складова штрафу в сумі 1030,06 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. ст. 526, 543, 554, 625 ч. 2 та 1050 ч. 1 ЦК України, відповідно до яких: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а саме суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до копії анкети позичальника, копії заяви позичальника № SIXRRU12860160 та умов надання споживчого кредиту фізичним особам, приєднаних до матеріалів справи, 18.03.2007 року ОСОБА_6 від ЗАТ КБ «Приватбанк» отримано 2067,93 грн. споживчого кредиту на строк 10 місяців, тобто з кінцевим строком погашення кредиту 18.01.2008 року.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, пені та штрафів ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 23.04.2012 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України у три роки.

Відповідно до ст. 11 ч. 11 п. 7 ЗУ «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно з п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст. 174 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховує, що визнання відповідачем позову суперечить закону, у суду не було підстав для прийняття визнання відповідачем позову.

За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ КБ «Приватбанк» в позові.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: