Справа № 22-а-5974/08

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2008 року                                                                                                  місто Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                     Денисенко К.С.

З участю сторін:  позивача ОСОБА_1., представника відповідача Віціної О.О.;

ВСТАНОВИВ:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2008 року було визнано неправомірним та скасовано пункт 1 наказу «Про надзвичайну пригоду у Іллічівському РВ Маріупольського МУ ГУМВС області та покарання винних» від 03.10.2007 року № 1107 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

                Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

                Колегія суддів,  заслухавши доповідача,  позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції маж бути залишена без змін.

            До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ - остання посада - помічник начальника відділу - оперативний черговий Центрально-Міського РВ Горлівського МУ ГУМВС України. Наказом № 1170 від 03.10.2007 року «Про надзвичайну пригоду у Іллічівському РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області та покарання винних» ОСОБА_1. був звільнений з органів внутрішніх справ за грубе порушення вимог п.3.14 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом МВС України від 14.04.2004 року № 400; п. 4.2.3 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення на події, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 року № 1155.

Відповідно до п. 3.14 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв про злочини, що вчинені або готуються - у чергових частинах МВС, ГУБОЗ МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ оперативним черговим або оператором телефонної лінії "02" ведеться журнал реєстрації інформації про злочини та інші події що надійшла по телефонній лінії чи за допомогою інших засобів зв'язку. Крім цього, ця інформація фіксується за допомогою інших записуючих пристроїв. Уся отримана інформація про злочини та події реєструється в ЖРІЗ і негайно передається до чергової частини міського, районного, лінійного органу за територіальністю для реагування. У черговій частині міського, районного, лінійного органу в ЖРЗПЗ реєструються заяви і повідомлення, які мають ознаки злочину.

Відповідно до п.п.4.2.3 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення та події - обов'язком працівників чергових частин органів внутрішніх справ щодо реагування на повідомлення про правопорушення та інші події при отриманні від заявника (телефоном чи особисто) інформації про злочин, інше правопорушення чи подію, реагування на які належать до компетенції ОВС, є зобов'язання доповісти про отриману інформацію начальникові ОВС і відповідальному від керівництва, а про злочини та інші надзвичайні події, інформація про які подається до. МВС України, ГУМВС, УМВС, повідомити черговій частині, в якої перебуває в оперативному підпорядкуванні, про що зробити відмітку в графі 5 ЖРЗПЗ із зазначенням часу доповіді та прізвища особи, яка її прийняла.

У судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що 30.09.2007 року на виборчій дільниці територіального округу міста Маріуполя було виявлено труп слідчого СВ Іллічівського РВ Маріупольського МУ ОСОБА_2. з вогнепальним пораненням.

Постановою від 26.12.2007 року кримінальну справу по факту доведення ОСОБА_2. до самогубства за ст. 120 ч.1 КК України закрито у зв'язку із відсутністю події вказаного злочину.

Підставою для винесення наказу про звільнення ОСОБА_1. є висновок службового розслідування за фактом самогубства слідчого ОСОБА_2. від 03.10.2007 року, який  (як з нього вбачається)  базується лише на поясненнях свідка ОСОБА_3.

Так, з пояснень ОСОБА_3. та ОСОБА_1. та рапорту ОСОБА_1. від 30.09.2007 року встановлено, що ОСОБА_3. під час чергування з позивачем у Центрально - Міському РВ ГМУ УМВС України в Донецькій області у приватній розмові з повідомила йому про поганий настрій («хоч стріляйся») своєї подруги у Маріуполі.

Також, судом було встановлено, та що підтверджується і копією висновку службового розслідування від 03.10.2007 року - 29.09.2007 року при проведенні інструктажу працівників Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС, які заступали на чергування, відхилень у поведінці ОСОБА_2. не було, у телефонних розмовах під час дзвінків у райвідділ змін у її настої не спостерігалося, голос був спокійний, рівний, не пригнічений, суїцидальні наміри вона не висловлювала.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про міліцію», пп.2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення на події - працівник органів внутрішніх справ на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу, у разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою, повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний, зокрема, ужити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події тощо.

У відповідності до ст.7 Кримінального кодексу України злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

З аналізу наведених норм вбачається, що самогубство не містить в собі ознак злочину, а за своєю сутністю є подією.

У відповідності із п.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження доводів відповідача про те, що позивач не відреагував на повідомлення про подію, яку може бути скоєно, оскільки останній зателефонував до ОСОБА_2. та переконався, що у неї все гаразд, незважаючи на пояснення ОСОБА_3. про те, що таким чином (вираженням поганого настрою) її подруга - ОСОБА_2. намагається привернути до себе увагу.

Також, колегія поділяє висновки суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем, що ОСОБА_1. було відомо про те, що ОСОБА_2. є працівником міліції, знаходиться на чергуванні та має при собі табельну зброю, та погоджується, що дана обставина позбавила можливості позивача сприйняти той факт, що у ОСОБА_2. є реальна можливість застрелитися.

Крім того, матеріалами службового розслідування було встановлено, що вірогідними психологічними факторами, що сприяли скоєнню самогубства ОСОБА_2.  було поступове накопичення негативних емоцій, пов'язаних з її особистим життям; орієнтованою причиною самогубства є виникнення раптової афективної реакції ОСОБА_2. на фоні особистих переживань. Також, матеріалами службового розслідування встановлено, що уповноважені особи Іллічівського РВ Маріупольського МУ індивідуально-виховною роботою з ОСОБА_2. не займалися, профілактичну

роботу з особовим складом з попередження суїцидальних випадків організовано не

було, контроль за особовим складом при несенні служби на

виборчих дільницях організовано не було.

Як встановлено судом першої інстанції, та як вбачається із матеріалів справи, а саме, постанови про закриття кримінальної справи, при судово-токсикологічному дослідженні внутрішніх органів ОСОБА_2. встановлено, що на момент смерті вона була у алкогольному сп'янінні середнього ступеню.

Згідно із ст. 7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року N 3460-ІУ - кожна особа рядового і начальницького складу зобов'язана дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Пунктом 10  ст.14  Статуту, встановлено, що при визначенні виду   дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до п.15. ст.14 Статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням наведених обставин справи, особистості позивача, характеризуючи його даних, колегія поділяє висновки суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1. крайнього заходу дисциплінарного впливу, з огляду на що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання наказу № 1170 від 03.10.2007 року «Про надзвичайну пригоду у Іллічівському РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області та покарання винних» неправомірним в частині звільнення ОСОБА_1. та скасування наказу в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 7 липня 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія;-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2008 року щодо визнання неправомірним та скасування пункт 1 наказу «Про надзвичайну пригоду у Іллічівському РВ Маріупольського МУ ГУМВС області та покарання винних» від 03.10.2007 року № 1107 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1. - залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня виготовлення повного її тексту.

Колегія суддів: