Справа № 22-а-4838/08

донецький апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2008 рік                                                                                                     місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                         Денисенко К.С.

З участю сторін: позивача ОСОБА_1., представник відповідача  у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Кіровського міського суду Донецької області від 12 березня  2008 року визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради Донецької області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на користь ОСОБА_1. з відповідача було стягнуто заборгованість по допомозі на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки  в сумі  3739,60 грн.

Відповідач з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1. в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, за наступних підстав.

Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, та йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Колегія суддів, вважає, що суд 1-ї інстанції вірно виходив з вимог закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, сплачуючи позивачу щорічну допомогу у зменшених розмірах, замість встановлених за нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто трьох  мінімальних заробітних плат, розмір яких не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Колегія вважає, дані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовивши позивачу у стягнення щорічної грошової допомоги за 2006 рік, оскільки ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена на 2006 рік.

            Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - має бути залишена без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну  скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського міського суду Донецької області від 12 березня  2008 року визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради Донецької області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на користь ОСОБА_1. з відповідача було стягнуто заборгованість по допомозі на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки  в сумі  3739,60 грн. -  залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі.

Колегія суддів: