Судове рішення #2403698
Справа № 22-а-3411/08

Справа № 22-а-3411/08

 

 

донецький апеляційний адміністративний суд

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2008 року                                                                                               місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:                      Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.

при секретарі судового засідання:                     Білоус К.І.

З участю сторін: сторони або їх представники до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;

 розглянувши апеляційну скаргу

 Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради

 

 

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

28 січня 2008 року

 

 

за позовом

ОСОБА_1

 до

 Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради

 про

 Зобов'язання виплатити щорічну допомогу;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2008 року були визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради щодо відмови ОСОБА_1у сплаті недоотриманої суми на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік та з відповідача на користь ОСОБА_1. стягнуто суму допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік у сумі 4845 грн.            

Відповідач  з вказаною постановою суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, якому встановлена 3-тя група інвалідності і йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Колегія вважає, що суд першої інстанції  вірно виходив саме з вимог Закону, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, якими, в свою чергу, керувався відповідач, сплачуючи позивачу допомогу у зменшених розмірах, замість встановлених нормами ст. 48 Закону № 796- XII від 28.02.1991 року, - тобто чотирьох мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку.

Відповідно до ст.17  ЗУ № 2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Суд, також правильно, проаналізував норми ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог за 2006 рік з урахуванням норми ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  яким дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призупинена на 2006 рік.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради - залишити без задоволення.

 

Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2008 року, якою  були визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у сплаті недоотриманої суми на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік та з відповідача на користь ОСОБА_1. стягнуто суму допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік у сумі 4845 грн. - залишити без змін.

 

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

 

 

 

Колегія суддів:                                                                                                      

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація