Донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 02 » липня 2008 року справа № 22а-6201/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Малашкевича С.А., Арабей Т.Г.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з¢явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області
від 04.04.2008 року
по справі № 2а-28/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області
про визнання дій неправомірними та виплату недоотриманих коштів на оздоровлення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернувся до Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області з позовною заявою до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2000 - 2007 роки.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області у справі № 2а-28/08 (суддя Дубовик Р.Є.) позовна заява задоволена частково: визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1. в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, стягнута з відповідача на користь позивача сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2005, 2007 роки в сумі 7662 грн. 20 коп., в задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування розміру цього виду допомоги, встановленому постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Всі виплати, передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку у відповідача як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 1, до 28.10.2002 року був інвалідом 3 групи, а з 28.10.2002 року має 2 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачена щорічна допомога на оздоровлення інваліда 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат та 2 групи інвалідності в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
В порушення зазначеної норми відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: у грудні 2001 року за 2000 рік - 21 грн. 50 коп., у серпні 2004 року за 2001, 2002 роки - 48 грн. 20 коп., у вересні 2004 року за 2003 рік - 26 грн. 70 коп., у жовтні 2004 року за 2004 рік - 26 грн. 70 коп., у квітні 2005 року за 2005 рік - 26 грн. 70 коп., у червні 2006 року за 2006 рік - 120 грн., у лютому 2007 року за 2007 рік - 120 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2000 - 2005, 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 7662 грн. 20 коп.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), до 28.10.2002 року був інвалідом 3 групи, а з 28.10.2002 року має 2 групу інвалідності що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1від 28.05.1996 року та довідок МСЕК, наявними у матеріалах справи (а.с. 6, 8).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до 3 групи інвалідності - чотири мінімальних заробітних плат та до 2 групи інвалідності - п'ять мінімальних заробітних плат
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 3 групи інвалідності в 21 грн. 50 коп., для 2 групи інвалідності в 26 грн. 70 коп., а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи в 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними Постановами № № 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не Постанови № № 836, 562.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах 26 грн. 70 коп. та 120 грн. за 2003, 2004, 2005, 2007 роки суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, відносно неправомірності дій при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2000 - 2002 роках, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 5619 грн. 90 коп. (за 2003 рік - 1158 грн. 30 коп. (237 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.); за 2004 рік - 1158 грн. 30 коп. (237 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.); за 2005 рік - 1423 грн. 30 коп. (290 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.); за 2007 рік - 1880 грн. (400 грн. х 5 - 120 грн.).
Наведені обставини вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04.04.2008 року у справі № 2а-28/08 - задовольнити частково.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04.04.2008 року у справі № 2а-28/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та виплату недоотриманих коштів на оздоровлення - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та виплату недоотриманих коштів на оздоровлення за 2000 - 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірах, встановлених постановами КМУ № 836, 562.
Стягнути з Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у сумі 5619 грн. 90 коп.
В решті позову ОСОБА_1до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні 02.07.2008 року проголошено повний текст постанови.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді С.А.Малашкевич
Т.Г.Арабей