Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5485/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Коршикова С. К.
при секретарі судового засідання: Андріасяні Е. А.
за участю
від позивача: Лагутіна Ю.В. (довіреність від 10.01.2012 №23/1-111),
від відповідача: не прибув,
від третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Перевальського районного центру зайнятості до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне підприємство "Луганськвугілля"про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 15.06.2012 ВП №32910114,-
ВСТАНОВИВ:
16 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Перевальського районного центру зайнятості до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне підприємство "Луганськвугілля"про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 15.06.2012 ВП №32910114.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 08.06.2012 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2442/2012 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» на користь Перевальського районного центру зайнятості заборгованості зі сплати пені у сумі 23919,89 грн.
Постановою від 15.06.2012 зазначене виконавче провадження було зупинено на підставі п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що боржник внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"від 23.06.2005 №2711-IV. Позивач зазначив, що Перевальський районний центр зайнятості не відноситься до учасників розрахунків, борг відповідача, який стягнутий за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу, спірний борг виник внаслідок несплати обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону №2711-IV.
У зв'язку з чим, позивач просив скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 15.06.2012 ВП №32910114 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2442/2012 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» на користь Перевальського районного центру зайнятості заборгованості зі сплати пені у сумі 23919,89 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача і представник третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З урахуванням положень ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача і третьої особи, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження").
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Згідно із статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до 2 ст. 11 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 6 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні -державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності із статтею 2 України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, на підставі пункту 15 частини 1 ст.ст. 37, 39 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 15.06.2012 ВП №32910114 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/2442/2012 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» на користь Перевальського районного центру зайнятості заборгованості зі сплати пені у сумі 23919,89 грн. (а.с. 11-12).
Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
В статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV).
Абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року №2711-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року №2711-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження"(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається з матеріалів справи, Перевальський районний центр зайнятості не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", заборгованість Державного підприємства "Луганськвугілля" не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, спірна заборгованість виникла через несплату державним підприємством "Луганськвугілля"недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 10972,34 грн. та пені в сумі 1140,96 грн., на які не поширюються норми Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV, а тому віднесення Державного підприємства "Луганськвугілля" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року №2711-ІV, не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування постанови від 15.06.2012 ВП №32910114 про зупинення виконавчого провадження визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 15.06.2012 ВП №32910114 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2442/2012 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» на користь Перевальського районного центру зайнятості заборгованості зі сплати пені у сумі 23919,89 грн., оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України "Про виконавче провадження" відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до положень Закону України "Про судовий збір"від 8 липня 2011 року №3674-VI від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Перевальського районного центру зайнятості задовольнити.
Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 15.06.2012 ВП №32910114 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/2442/2012 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» на користь Перевальського районного центру зайнятості заборгованості зі сплати пені у сумі 23919,89 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяС.К. Коршиков