ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 44/209-б-50/118-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗапорощенка М.Д.

суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" -Сухенко Н.Г., м.Київ

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.02.12р.

у справі №44/209-б-50/118-б господарського суду міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР"

пробанкрутство

за участю представників сторін:

від скаржника:Саєнко В.В., за довіреністю

від прокуратури:Хадаківський М.П.

від учасників справи:Таболін О.С., за довіреністю (НБУ) Ткачук Н.Ф., за довіреністю (Східно-Європейський Банк)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 44/209-б-50/118-б зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 5011-61/571-2012, що розглядається господарським судом міста Києва та набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12р. апеляційну скаргу Національного банку України задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 44/209-б-50/118-б скасовано.

Не погоджуючись з постановою, Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" -Сухенко Н.Г. звернувся до Вищого господарського суду України про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12р. у справі №44/209-б-50/118-б.

В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 22 ГПК України було розглянуто апеляційну скаргу за відсутністю банкрута. Крім того, скаржник посилається на те , що банкрут не отримував ні копію апеляційної скарги, ні ухвалу суду. Заявник касаційної скарги вважає ухвалу суду першої інстанції законною, оскільки , на його думку, провадження у даній справі про банкрутство порушено в порядку ст. 51 ГПК України на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Стайєр", що оскаржується ФОП ОСОБА_1. в судовому порядку.

АКБ "Східно-Європейський банк" у запереченнях та Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника заперечують, вважають їх необґрунтованими, а постанову апеляційного суду -законною.

Вищий господарський суд України, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" звернулося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що не має можливості за рахунок наявних активів погасити поточні кредиторські вимоги.

Ухвалою від 26.03.2010 порушено провадження у даній справі з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, передбачених ст.51 Закону.

Постановою від 06.04.10 у даній справі ТОВ "Стайєр" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, задоволено клопотання заявника та призначено ліквідатором у справі № 44/209-б голову ліквідаційної комісії Сухенко Н.Г., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, завершено підприємницьку діяльність банкрута, ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 06.04.2011.

У газеті "Голос Україна" від 08.04.2010 № 62 (4812) здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 ухвали місцевого господарського суду від 01.06.2010, 29.06.2010 та 02.08.2010 у даній справі було скасовано, а справу № 44/209-б передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. Так, судом апеляційної інстанції було частково задоволено апеляційні скарги Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, який є заставодержателем майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер" відповідно до іпотечного договору від 16.03.2009, як майнового поручителя Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" за кредитним договором від 16.03.2009 № 08/09/10.

Судами, також, встановлено , що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. подав до суду клопотання від 23.01.2012 про зупинення провадження у даній справі, посилаючись на те, що недійсність рішення власників (учасників) ТОВ "Стайєр" про ліквідацію підприємства, унеможливить подальший рух справи № 44/209-б-50/118-б про банкрутство, оскільки постане ситуація, коли справа про банкрутство ТОВ "Стайєр" порушена в порядку ст. 51 Закону, без відповідного дійсного (правомірного) рішення учасників цього підприємства про його ліквідацію.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2012 було порушено провадження у справі № 5011-61/571-2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" про ліквідацію юридичної особи, оформленого протоколом від 12.02.2010 № 12/02.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 44/209-б-50/118-б зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 5011-61/571-2012, що розглядається господарським судом міста Києва та набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Скасовуючи означену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував того, що Законом не передбачено можливості зупинення провадження у справі про банкрутство, у тому числі на стадії ліквідації, яка має визначений Законом термін, а вказане зупинення порушує майнові інтереси всіх учасників провадження у справі про банкрутство.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Як вбачається з матеріалів справи та це було встановлено судом апеляційної інстанції, Постановою від 06.04.10 у даній справі ТОВ "Стайєр" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, задоволено клопотання заявника та призначено ліквідатором у справі № 44/209-б голову ліквідаційної комісії Сухенко Н.Г., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, завершено підприємницьку діяльність банкрута, ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута . Дана постанова є чинною.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Згідно зі ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з неї іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі -це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, норми ст. 79 ГПК України у справі про банкрутство підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

Зупинення провадження у справі про банкрутство на стадії ліквідації зупиняє саму ліквідаційну процедуру банкрута.

Також, таке зупинення має наслідком збільшення витрат, пов'язаних з ліквідаційною процедурою, та, відповідно, зменшення можливостей задовольнити вимоги кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство максимальний строк ліквідаційної процедури може становити 18 місяців.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" триває вже значний час.

При цьому, зупинення провадження у справі про банкрутство до розгляду іншої справи про банкрутство зупиняє ліквідаційну процедуру першої на тривалий невизначений час.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно скасовано ухвалу господарського суду про зупинення провадження у даній справі та вказано на те, що таке зупинення, з врахуванням визначених строків ліквідаційної процедури, порушує майнові інтереси всіх учасників провадження у справі про банкрутство.

Окрім вищеозначеного , судова колегія вважає необхідним зауважити на тому , що рішення за позовним провадженням у справі № 5011-61/571-2012 може бути визнано підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12р. у справі №44/209-б-50/118-б такою, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведеного та висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЙЄР" -Сухенко Н.Г., м.Київ залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.12р.у справі №44/209-б-50/118-б залишити без змін.

Головуючий суддяМ. Запорощенко

Судді Н. Акулова

С. Владимиренко