РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3801/11

17.07.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - Михайлова В.Є., при секретарі - Павлюченко Т.В., за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим про стягнення суми недонарахованої заробітної плати, надбавок і компенсацій та стягнення моральних збитків,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим та просив стягнути з відповідача суму не донарахованої заробітної плати, надбавок і компенсацій в розмірі 22665,96 грн., а також моральні збитків в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 18.12.1996 року відповідач прийняв його на посаду стрілка команди, 28.09.2001 року його переведено охоронцем першого розряду, з 31.03.2004 року він працював охоронцем третього розряду загону «Варта».

01.03.2010 року його було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів. Позивач зазначає, що за весь час роботи у відповідача його виплачувалася середня заробітна плата та мінімальні надбавки, у зв'язку з чим виникла істотна недоплата заробітної плати та компенсацій, що послугувало підставою для звернення до суду про здійснення перерахунку нарахування основної заробітної плати за період часу з 01.10.2001 року по 01.03.2010 року, надбавки за охорону об'єкту з вогнепальною зброєю, надбавку за охорону об'єкту підвищеної небезпеки, надбавки за професійну майстерність, доплату за роботу в надурочний час, доплату за роботу у вечірній час, індексацію заробітної плати ат компенсацію втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за шкідливі та небезпечні умови праці в кількості до 35 діб, компенсацію за особливий характер праці з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням в розмірі 4 календарних днів. Крім того, позивач вважає, що з врахуванням недорахованої та невиплаченої заробітної плати, йому необхідно провести перерахунок наступних надбавок та компенсацій: компенсацію за основну відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні, щомісячної премії до посадового окладу, надбавку за вислугу років, оплату за працю в нічний час, оплату за працю у святкові дні. При зверненні до відповідача з вимогою здійснити перерахунок належних надбавок та компенсацій, останній відповів йому відмовою. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та посилаючись на положення ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, просить задовольнити заявлені позовні вимоги. ОСОБА_1 також зазначив про заподіяння йому відповідачем моральних збитків, які виразилися у моральних стражданням та вжиття додаткових зусиль до організації свого життя і суму моральних збитків оцінив у 5000 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в ході судового засідання заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим, діюча на підставі довіреності ОСОБА_2, вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовано і задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.12.1996 року по 01.03.2010 року перебував у трудових правовідносинах з Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим, працюючи спочатку на посаді стрілка команди ВОХР та звільнений з посади охоронця третього розряду загону «Варта» за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 7-8).

В поданому позові позивач посилається на те, що за весь час роботи йому виплачувалася мінімальна заробітна плата та мінімальні надбавки, у зв'язку з чим виникла істотна їх недоплата, яка за розрахунком позивача складає 22665,96 грн.

Представлені відповідачем бухгалтерські документи свідчать, що при звільненні позивача 01.03.2010 року з посади охоронця третього розряду, з останнім було проведено остаточний розрахунок та виплачено заробітну плату.

Згідно до наказу про звільнення ОСОБА_1, дні відпустки останнім використано в повному обсязі. Цим же наказом визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу згідно до ст. 44 КЗпП України.

З наданих відповідачем розрахункових листів вбачається, що ОСОБА_1 за період роботи в Управлінні державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим виплачувалися надбавки за вислугу років, здійснювалася доплата за роботу у нічний час, роботу за сумісництвом, роботу із службовою собакою, доплата за роботу у святкові дні.

Галузевою угодою між Департаментом Державної служби охорони при МВС України і Центральним комітетом працівників держпідприємств України доплата за бойову зброю, а також за охорону особливо важливих об'єктив не передбачена.

Перелік посад у Державній служби охорони, яким передбачена доплата за роботу у важких і шкідливих умовах праці, визначений у Додатку № 14 до Галузевої угоди. При цьому посади, на яких працював позивач, даним переліком не передбачена.

Колективним договором між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим та з'єднаним профспілковим комітетом Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим на 2006-2007 рр., 2007 -2008 рр. та на 2009 -2010 рр. передбачено забезпечення дієвого контролю за дотриманням законодавства при оплаті праці, у т.ч. своєчасність виплати заробітної плати згідно з чинним законодавством.

Цим же договором встановлено підсумований облік робочого часу з метою недопущення перевищення нормальної кількості робочого часу за обліковий період, розмір доплат всім категоріям працівників Державної служби охорони залежно від стажу роботи, оплату праці сумісників, яка провадиться за фактично виконану роботу, але не більш 50% норми робочого часу, з виплатою надбавок і доплат за відпрацьований час, розміри доплати за сумісництво професії або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, які становлять 50% тарифних ставок і окладів сумісних посад, тривалість робочого тижня УДСО і його підрозділах, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень, а також праця з підсумовуваним обліком робочого часу по графіку змінності, які узгоджуються з цеховим профспілковим комітетом структурних підрозділів і не пізніше 15 днів доводиться до відома працівників.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вже зазначалося вище ОСОБА_1 виплата зазначених ним в позові набавок та компенсацій проводилася.

Проте для встановлення правильності здійснення нарахування заробітної плати, а також заявлених позивачем надбавок та компенсацій необхідні спеціальні знання, у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.03.2012 року по зазначеній справі за клопотанням позивача було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу для підтвердження або спростування правильності нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, надбавок та компенсацій у період його роботи в Управлінні державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим з 01.10.2001 року по 01.03.2010 року.

Але 07.06.2012 року справа повернулася до суду з експертної установи без проведення експертного дослідження та висновків експертизи з підстав нездійснення її оплати ОСОБА_1, на якого ухвалою суду покладено обов'язок її оплати, що свідчить про ухилення позивача від участі в експертизі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, враховуючи ті обставини, що відповідач вимоги ОСОБА_1 не визнав та спростовуючи існування недоплат вказаних позивачем надбавок і компенсацій та заробітної плати, визнаючи при цьому факт ухилення позивача від участі в експертизі, суд при ухваленні даного рішення не може встановити факту наявності перед позивачем заборгованості з боку Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим по заробітній платі, а також надбавкам та компенсаціям, індексації заробітної плати та компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за викладених вище обставин, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення не донарахованих заробітної плати, надбавок і компенсацій в розмірі 22665,96 грн.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено порушення законних прав позивача з боку Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим, то й підстав для відшкодування заявленої ОСОБА_1 суми моральної шкоди в розмірі 5000 грн. також не існує.

Представником відповідача в ході розгляду даної справи було заявлено про пропуск відповідачем строку для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено право працівника на звернення з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 даної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивача звільнено з 01.03.2012 року, з вказаним позовом до суду він звернувся лише 13.12.2011 року, тобто з пропуском встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України строку. Проте ОСОБА_1 при розгляді даної справи не надано жодного доказу, підтверджуючого поважність пропуску строку позовної давності, поновити, до речі, якій він не просив.

За викладених обставин суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском ним строку для звернення до суду з даними вимогами.

Судові витрати пов'язані з розглядом справи, стягненню з відповідача не підлягають, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 157, 169, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим про стягнення суми недонарахованої заробітної плати, надбавок і компенсацій та стягнення моральних збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя