АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.
Секретаря: Тодоряка Г.Д.
З участю: ОСОБА_1 -представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого за угодою діє ОСОБА_1, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2011 року ОСОБА_3 подала позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири.
Посилалася на такі обставини.
На праві власності їй належала квартира АДРЕСА_1, яку вона придбала за договором купівлі-продажу в червні 1998 року.
Відповідач є її сином.
Починаючи з 1974 року вона страждає на хронічне психічне захворювання, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні.
Влітку 2005 року ОСОБА_2 запропонував їй свої послуги по забезпеченню доглядом, харчуванням, медичними препаратами та утримання квартири в належному стані, за що попросив її "відписати" йому квартиру шляхом укладення договору довічного утримання.
Вона погодилася і 15 червня 2005 року вони уклали договір, тексту якого вона не читала, вважаючи, що в ньому відображені усі права та обов'язки, про які вони домовилися.
Після укладення договору відповідач виконував обов'язки по її утриманню. А через півтора роки перестав з нею проживати і надавати допомогу.
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-229/2012 р. Головуючий у першій інстанції: Дудаков С.Є.
Категорія: 19/21 Доповідач: Заводян К.І.
Коли 15 вересня 2011 року вона звернулася до КЖРЕПу №14 за довідкою про склад сім'ї і реєстрацію, то дізналася, що квартира належить сину ОСОБА_2
Вона зареєстрована і проживає у квартирі, іншого житла не має.
Вважає, що договір дарування був укладений нею через хворобу, у момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Просила, відповідно до ст.225 ЦК України, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2 15 червня 2005 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 15 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнано недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого за угодою діє ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення.
Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального і процесуального права.
Заявляючи позов, ОСОБА_3 посилалася на те, що на час вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Суду належало встановити чи дійсно ОСОБА_3 на час вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними та чи усвідомлює вона значення своїх дій на час подання позовної заяви і на час вирішення спору та чи може керувати ними.
Для цього необхідно провести судову психіатричну експертизу. Представник відповідача заявляв усне клопотання про призначення такої експертизи. Однак суд таку експертизу не призначив.
Крім того, суд прийняв рішення не на підставі ст.225 ЦК України, як того вимагала позивачка.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого за угодою діє ОСОБА_1, підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що відповідно до част.1 ст.230 ЦК України правочин визнається недійсним якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В порушення вимог ст.11 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позову про визнання правочину недійсним з підстав обману ОСОБА_3 не заявляла. Її вимоги полягали у визнанні правочину недійсним через вчинення його у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст.225 ЦК України).
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідно до п.4 част.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду не може залишатися в законній силі. Воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.225ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Для з'ясування чи усвідомлювала ОСОБА_3 значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 29 лютого 2012 року в даній справі була призначена судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручено експертам Чернівецької обласної психіатричної лікарні.
Згідно висновку судової -психіатричної експертизи, викладеного в акті №361 від 21.03.2012 -26.06.2012 року ОСОБА_3 на час укладення договору дарування квартири -15 червня 2005 року, за даними амбулаторної картки Чернівецької обласної психіатричної лікарні, виявляла психічний розлад у формі істеричного розладу особистості, що згідно МКХ-10 відноситься до "розладів зрілої особистості та поведінки у дорослих", однак встановити глибину, вираженість та тривалість наявних у той час депресивних переживань, встановити наявність психотичних розладів, ступінь порушень критики та їх вплив на психічний стан ОСОБА_3, саме станом на 15 червня 2005 року, не є можливим, зокрема, через відсутність у її амбулаторній картці записів щодо її психічного стану у цей день.
Із зазначених причин комісія не може дати відповідь на питання чи могла ОСОБА_3 за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними станом на 15 червня 2005 року.
Отже, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_3 в момент складення нею договору дарування розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено наявність у неї психічного захворювання діагнозом "істеричний розлад особистості". Група інвалідності їй не встановлювалася.
На час проведення експертизи у ОСОБА_3 свідомість ясна, контакту доступна. Відповідає у плані запитань, зітхає, не завжди одразу відповідає, підшукує відповідь, богомільна і відповідним чином одягнена. Судження послідовні. Грубих інтелектуально-мнестичних розладів немає. Про свій стан у червні 2005 року нічого пояснити не могла, розповіла, що у той час померли її рідні, їй було погано, лікувалася амбулаторно.
ОСОБА_3 недієздатною не визнана.
Колегія суддів вважає, що наявність психічного захворювання діагнозом "істеричний розлад особистості" саме по собі не є підставою для визнання недійсним договору дарування квартири з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Інші докази про те, що на час укладення договору дарування ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, у справі відсутні.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 15 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з підстав вчинення його у момент, коли ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, відсутні.
На підставі ст.225 ЦК України, керуючись ст.307, п.4 част.1 ст.309 ЦПК України. колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого за угодою діє ОСОБА_1, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного ними 15 червня 2005 року, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: