РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2011року Справа № 2-282/11

26 травня 2011 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.,

за участю:

прокурора Казака В.С.,

представниці позивача Рудської Т.П.,

представниці третьої особи Гримайло З.С.,

представниць відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ясинувата цивільну справу за позовом Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ясинуватської районної державної адміністрації, третя особа - відділ Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області, до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", про визнання недійсним договору відповідального зберігання, стягнення з ОСОБА_6 незаконно отриманих коштів, припинення права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Ясинуватський міжрайонний прокурор у грудні 2010 року звернувся до суду з вищевказаним позовом зазначивши, що відповідач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 1,85 га, яка надана йому для ведення особистого селянського господарства. Однак ОСОБА_6 12.01.2009 р. уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (далі - Товариство) договір, відповідно до якого прийняв на зберігання на зазначеній земельній ділянці піщано-щебеневу суміш у кількості 2 871, 524 тис. т, щебень фракції 5-20 у кількості 24 788, 54 т, щебень фракції 25-60 у кількості 57 404,67 т. За надані послуги ОСОБА_6 щомісячно отримує винагороду у розмірі 52 тис.грн. Оскільки земельна ділянка використовується не за призначенням, прокурор просив визнати недійсним зазначений договір, стягнути з ОСОБА_6 475 223 грн., отримані ним за вказаним договором, припинити право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, визнавши недійсним відповідний державний акт.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Вважав, що діями відповідачів спричиняється шкода державним інтересам у галузі земельних відносин, оскільки земельна ділянка призначена для сільськогосподарського використання і надана ОСОБА_6 для ведення селянського господарства, однак фактично переведена в землі промисловості, оскільки щебінь та піщано-щебенева суміш, тисячі тон яких перебувають на земельній ділянці, на постійній основі використовуються для промислового виробництва бетону.

Представниця позивача - Ясинуватської районної державної адміністрації просила суд позов задовольнити.

Представниці відповідача ОСОБА_6 з позовними вимогами не погодились, стверджуючи, що на спірній земельній ділянці відповідач мав намір збудувати комплекс по вигодовуванню свиней. Саме з цією метою на ділянці зберігаються будівельні матеріали - пісок та щебінь, частина якого також належить відповідачеві - Товариству. Факт наявності договору з Товариством та отримання грошових коштів від останнього не заперечували.

Представник Товариства у задоволенні позову просив відмовити, факт укладання з ОСОБА_6 договору зберігання визнав, однак наполягав на недоведеності позивачем тієї обставини, що саме на спірній ділянці зберігаються належні Товариству щебінь та піщано-щебенева суміш. (а.с.66-67) Крім того, зазначав, що в теперішній час виробництво бетону зупинено.

Представниця третьої особи - відділу Держкомзему у Ясинуватському районі зазначила, що розташування на спірній земельній ділянці вищевказаних матеріалів є нецільовим її використанням.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідачеві ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.11.2008 р. серії ЯЖ №428287 належить земельна ділянка площею 1,85 га, кадастровий номер 1425587600 : 08 : 000 : 1861, розташована на землях Спартаківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Цільовим призначенням ділянки є ведення особистого селянського господарства. (а.с.7)

У протоколі огляду від 24.09.2010 р. та долученій до нього фототаблиці зафіксовано, що на земельній ділянці розташований комплекс з виготовлення бетону, автотранспорт, склад сипучих матеріалів, вагончики для розміщення працівників тощо. (а.с.8-15)

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" та ОСОБА_6 укладений Договір відповідального зберігання від 12.01.2009 р. №12/02-09, відповідно до якого ОСОБА_6 прийняв на себе обов'язки зберігання на земельній ділянці, яка йому належить на праві власності відповідно до державного акту серії ЯЖ №428287, матеріальні цінності.

До складу останніх входить - 2 млн. 871 тис. 524 тони піщано-щебеневої суміші, 24 тис.788 тон 540 кг щебеню фракції 5-20, 57 тис. 404 тони 670 кг щебеню фракції 25-60. (а.с. 24-27)

Тобто загальна кількість розміщених на земельній ділянці піску та щебеню складає близько 3 млн. тон.

Додатковою угодою від 30.12.2009 р. дія договору подовжена до 31.12.2011 р. (а.с. 30)

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_6 від Товариства через банківську установу отримана оплата в загальній сумі 475 тис. 011 грн. (а.с.165-171)

Таким чином, на земельній ділянці, наданій відповідачеві ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, зберігається 2 млн.953 тис.716 тон 540 кг піску та щебеню, у той же час будь-якої діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції ОСОБА_6 не ведеться.

Технічним звітом з геодезичних робіт з горизонтальної зйомки земельної ділянки кадастровий номер 1425587600:08:000:1861 підтверджено, що остання зайнята насипами щебеню, піску, обладнанням для їх переробки. (а.с.149-156).

Згідно з Актом перевірки дотримання земельного законодавства від 23.05.2011 р. ОСОБА_6 використовує земельну ділянку для складування піску та щебеню, розміщення споруд. Відповідно до розрахунку розмір шкоди, завданої нецільовим використанням земельної ділянки, становить 15254,23 грн. (а.с.157--161)

Суд критично ставиться до ствердження представниць відповідача про намір відповідача звести на вказаній земельній ділянці споруди для вигодовування худоби, оскільки вони спростовуються листом голови Ясинуватської РДА від 25.05.2011 р., відповідно до якого власник земельної ділянки ОСОБА_6 з проханням про надання дозволу будівництва будь-яких об'єктів нерухомості не звертався, відповідні рішення райдержадміністрацією не приймалися. (а.с.118)

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають.

Метою здійснення вказаної діяльності відповідно до даної статті є задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Таким чином, ведення особистого селянського господарства має на меті виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення потреб громадянина-власника земельної ділянки та осіб, які перебувають з ним у сімейних чи родинних відносинах, у вирощуваній сільськогосподарській продукції, а також у реалізації її надлишків на ринку.

Відповідно до пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України не дозволяється зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша). Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність.

Надавши оцінку встановленим фактам, правовому регулюванню відносинам у даній сфері, суд вважає доведеним факт нецільового використання відповідачами гр. ОСОБА_6 та ТОВ «Шляхове будівництво «Альком» спірної земельної ділянки.

Аналіз існуючих правовідносин між ОСОБА_6 та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» приводить суд до висновку, що між сторонами фактично укладений договір оренди землі, оскільки містить усі суттєві умови останнього, передбачені Законом України «Про оренду землі». Зокрема, передбачає строкове платне користування земельною ділянкою, на якій орендарем проводиться підприємницька діяльність.

Відповідно до положень ст.235 ЦК України договір відповідального зберігання від 12.01.2009 р. №12/02-09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" та ОСОБА_6, є удаваним, тобто вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У силу ч.2 ст.235 ЦК до таких відносин застосовуються правила того правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.3 ст.22 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть передаватись у власність або надаватись у користування лише громадянам. Зазначене свідчить, що законом не передбачена можливість використання земель особистого селянського господарства юридичною особою із зміною їх цільового призначення.

Разом з тим, згідно з Договором відповідального зберігання з січня 2009 року по день розгляду справи спірна земельна ділянка перебувала у користуванні Товариства та використовувалась у промислових цілях.

Несільськогосподарські підприємства можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства. Земельний кодекс України у ч.3 ст.33 визначає, що використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону, тобто для задоволення особистих потреб власника ділянки та членів його родини.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і за статтею 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Разом з тим, оспорюваний правочин не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно зі ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави.

Використання земельної ділянки сільгосппризначення для виробництва продукції промисловості, у тому числі будівельних матеріалів, суперечить інтересам держави і суспільства, тобто публічним інтересам, оскільки порушує основний принцип цільового призначення землі.

Оспорюваний договір щодо використання земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, порушує публічний порядок, оскільки не відповідає інтересам держави, та спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної особи (земельною ділянкою), яке, крім того, перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд вважає, що Договір відповідального зберігання №12/02-09 від 12.01.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" та ОСОБА_6, є нікчемним, в силу того, що порушує публічний порядок, внаслідок чого має бути визнаний недійсним.

Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків і кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

За положеннями ч.2 статті 216 ЦК, якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 60 ЦПК України на сторони процесу покладено обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем та прокурором не доведений факт завдання збитків державі на суму 475 223 грн., які вони просять стягнути з ОСОБА_6, у зв'язку з цим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України суд вправі застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Згідно з Актом перевірки дотримання земельного законодавства внаслідок нецільового використання ОСОБА_6 землі, завдана шкода у розмірі 15 254,23 грн., яка підлягає стягненню з власника земельної ділянки.

Статтею 143 Земельного кодексу передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Системний аналіз цих підстав у їх взаємному зв'язку з положеннями ст.140 даного кодексу приводить суд до висновку, що за наявності суттєвих порушень земельного законодавства з боку власника земельної ділянки можливе припинення права власності на неї.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_6, отримавши 05.11.2008 р. земельну ділянку у власність, вже 12.01.2009 р. розпорядився нею у цілях, які суперечать інтересам суспільства, що свідчить про відсутність у нього наміру використовувати землю за призначенням, тобто для ведення особистого селянського господарства, приймаючи до уваги масштаб та суттєвість порушень закону, суд вважає дані обставини винятковими та такими, що дають підстави для примусового припинення права власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 216, 228, 235, 236 ЦК України, ст.143 Земельного кодексу України, ст.ст.214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ясинуватської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір відповідального зберігання від 12.01.2009 р. №12/02-09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" та ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави грошові кошти у сумі 15 254 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. за шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Примусово припинити право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,85 га, яка належить йому на підставі державного акту серії ЯЖ №428287, визнавши його недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. М. Циктіч