РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/74/2012Головуючий суду першої інстанції:Білюнас В.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
РІШЕННЯ
"18" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіДралла І.Г.,
СуддівПономаренко А.В., Павловської І.Г.,
При секретаріГаліч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресної вимоги, за апеляційною скаргою ВАТ НАСК «Оранта» на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 2 вересня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ВАТ НАСК «Оранта» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресної вимоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 серпня 2006 року о 15 годині 40 хвилин на автомобільній дорозі Сімферополь-Ялта-Севастополь сталася дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля марки «ВАЗ-21120-130-00М», який належить ОСОБА_7 і був застрахований позивачем за договором добровільного страхування транспортного засобу, та автомобілем марки «Сітроєн Ксара» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Майнова шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної події власнику транспортного засобу марки «ВАЗ-21120-130-00М» склала 14449,97 гривень. Особою, яка винна у ДТП за постановою суду визнано ОСОБА_6 У виконання зобов'язань перед ОСОБА_7 позивачем була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 14449,97 гривень. На підставі цього ВАТ НАСК «Оранта» просить стягнути з ОСОБА_6 в порядку регресу сплачену ОСОБА_7 суму страхового відшкодування 14449 гривень 97 копійок.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 2 вересня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю та пропуском строку позовної давності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ВАТ НАСК «Оранта» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Представник ВАТ НАСК «Оранта» у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та позовні вимоги в повному обсязі.
ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання у відповідності до Конвенції про правову допомогу, у судове засідання не з'явився і будь-яких заяв на адресу суду не надіслав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ НАСК «Оранта» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів вини відповідача у ДТП та доказів відсутності вини з боку ОСОБА_7, оскільки не надано суду постанови про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП. Також суд виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності без поважних причин.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2006 року у 15 годині 40 хвилин на 65 кілометрі автодороги Сімферополь - Ялта ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Сітроєн Ксара», у порушення п.16.11 ПДР України не уступив дорогу автомобілю ВАЗ-21120 що належить ОСОБА_7 внаслідок чого сталося ДТП і автомобілю ВАЗ - 21120 були заподіяні механічні ушкодження.
Зазначені обставини підтверджуються Постановою Ялтинського міського суду від 4 вересня 2006 року у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за статтею 124 КУпАП України.
Посилання суду першої інстанції у судовому рішенні про недоведеність вини ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам. Відсутність у матеріалах цивільної справи вищезазначеної постанови на час розгляду справи судом першої інстанції не було підставою для відмови у позові, оскільки адміністративна справа відносно ОСОБА_6 зберігалася у Ялтинському міському суді і перешкод для її дослідження не було.
Оскільки транспортний засіб автомобіль ВАЗ - 21120, що належить ОСОБА_7, був застрахований за договором добровільного страхування №В515-023/04/СТ від 6 серпня 2004 року, ВАТ НАСК «Оранта» відшкодувала ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 14449 гривень 97 копійок, яка була визначена спеціалістом товарознавцем.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно правил статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 1187 ЦК України передбачає відповідальність особи, яка є власником джерела підвищеної небезпеки, за відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Стаття 267 ч.3 ЦК України визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У даному випадку від сторін у справі не надходило заяви про застосування строку позовної давності ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
За таких фактичних обставин, враховуючи наведені норми матеріального права, суд апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що позовні вимоги ВАТ НАСК «Оранта» є обґрунтованими, доведені у визначеному законом порядку і підлягають задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за правилами статті 309 ч.1 п.3 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову відповідно до вищевикладеного.
Відповідно до правил статті 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ВАТ НАСК «Оранта» підлягає стягненню відшкодування судових витрат згідно із квитанціями, які є в матеріалах справи, на загальну суму 467 гривень 50 копійок.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 2 вересня 2011 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ВАТ НАСК «Оранта» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в порядку регресу 14 449 гривень 97 копійок та на відшкодування судових витрат 467 гривень 50 копійок, а загалом стягнути 14 917 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 47 (сорок сім) копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Пономаренко А.В. Павловська І.Г.