Справа № 2-а-1550/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюк В. В. ,

суддів -

при секретарі -Литовченко Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання нарахувати та виплату основну та додаткову пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з вищезазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (надалі за текстом - відповідач 1), управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - відповідач 2), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі за текстом - відповідач 3), мотивуючи свої вимоги тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеної до 1 категорії, інвалідом 3 групи, захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.

У відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір призначеної позивачу пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії - 50 % від мінімальної пенсії за віком.

Зазначена пенсія позивачу повинна бути нарахована та виплачена починаючи з дня звернення з заявою до відповідача 1. Однак, до цього часу позивач отримує значно нижчу пенсію, в зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але в цьому їй було відмовлено.

В зв'язку з чим, позивач ставить питання про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з моменту виходу на пенсію з 1995 року.

Крім того, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, починаючи з 1997 року.

Представник позивача до початку судового розгляду подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїй заяві позов підтримав, просив його задовольнити (а.с. 43).

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, участь представника не забезпечив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 56). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

Відповідач 2 надав письмові заперечення, де зазначив, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводилась в розмірах, визначених у Постанові КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог діючого законодавства. В зв'язку з чим відповідач просить в позові відмовити (а.с. 49-50).

Відповідач 3 надав письмові заперечення в яких проти позову заперечують з тих же підстав та пояснив, що за 2010 рік ним проведено нарахування коштів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення на підставі розпорядження відповідача 2 та здійснено виплату 20.10.2010 року в розмірі 90 грн. за 2011 рік допомога на оздоровлення виплачена не була (а.с. 51 - 53).

Суд, дослідивши матеріали справи, керуючись вимогами ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в справі документів та вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), перебуває на обліку у відповідача 1, отримує основну та додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 13), довідкою МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 487477 (а.с. 14) та іншими матеріалами справи.

31.01.2011 р. позивач звернулася до відповідача 1 з заявою про перерахунок пенсії (а.с. 19) у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом від 10.02.2011 р. № 396/П-346 відповідач 1 відмовив у перерахунку пенсії позивача (а.с. 20 - 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно Постанови КМУ № 654 від 16.07.08р. Кабінет Міністрів України постановив установити починаючи з 01.07.08р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли таких розмірів: в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 р. із зони відчуження, інвалідів 3 групи - 980 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. текст ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3 групи - 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, частина 3 та 4 ст. 54 змінена чотирма частинами такого змісту: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986р. по 3 групі інвалідності - 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р., яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, внесення змін до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок і виплатити позивачу пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 3 групи, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають задоволенню.

При цьому, слід також зазначити, що згідно вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 р. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищується розмір пенсій та додаткових пенсій, визначений відповідно до ст.ст. 50, 54 цього Закону.

Крім того, як вбачається з досліджених судом документів, щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік була нарахована позивачу на підставі розпорядження відповідача 2. Розмір щорічної допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу за 2010 р. був визначений відповідачем 2 у відповідності до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений фіксований розмір зазначеної допомоги.

В січні 2011 року позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом від 03.02.2011 р. відповідач 2 відмовив у перерахунку допомоги з посиланням на Постанову КМУ №562 від 12.07.2005 р.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Поняття мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, в ч. 3 цієї ж статті зазначено, що встановлений ч. 1 мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про державний бюджет України на 2010 р.», яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2010 р., а тому вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача 1, 2 здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, підлягає задоволенню.

До Подільського районного суду м. Києва дана позовна заява була подана з пропуском шестимісячного строку на її подання, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України. Оскільки позовні вимоги стосуються порушення прав позивача за період з 07.07.1997 року та з 01.03.2011 року, а до суду позивач звернулася лише 17.02.2011 року - після сплину більш ніж шість місяців з моменту порушення її прав, то відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов в частині позовних вимог, що стосуються періоду до 17.08.2010 року, ухвалою суду було залишено без розгляду.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідачів 500 грн. витрат на правову допомогу. Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що консультативно - правові послуги, надані ТОВ „Надія", є власне правовою допомогою, що можуть бути включені до судових витрат. Позивачем не обґрунтовано, що консультативно - правові послуги, надані ТОВ „Надія", відповідають граничним розмірам компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію на майбутнє, оскільки вона не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так, чинним законодавством не передбачено зобов'язання вчинення будь - яких дій на майбутнє, оскільки права позивача ще не порушені, а судовому захисту підлягають лише порушені права особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 48, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 99, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання нарахувати та виплату основну та додаткову пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково;

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної (державної) пенсії в розмірі не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 (п'ятдесяти) % мінімальної пенсії за віком за період з 17 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат;

Зобов'язати управлення праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліду 3 групи, недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати, з урахуванням проведених виплат;

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліду 3 групи, недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати, з урахуванням проведених виплат;

В іншій частині в задоволенні позову відмовити;

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя В. В. Гребенюк

Судді