Справа №1490/3047/12 17.07.2012 17.07.2012 25.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/1490/514/12 Головуючий у 1-й інстанції:Беспрозванний О.В.
Категорія: ч.2 ст.190 КК Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді Войтовського С.А.
суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сливине, Миколаївського району Миколаївської області, громадянин України, раніше судимий:
18.11.2003р. Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;
21.12.2004р. Ново бузьким районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185, із застосуванням ст.71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.08.2005 року на підставі ст.82 КК України невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі 1 рік 5 місяців 29 днів замінено на обмеження волі, звільнено 05.03.2007 року постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.02.2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 11 місяця 25 днів;
18.10.2011р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 1 року позбавлення волі, в теперішній час відбуває покарання в Ольшанській ВК № 53;
- засуджений за ч.3 ст.358 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України, звільнений від покарання у зв'язку з закінченням строків давності;
за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.10. 2011 року та остаточно призначено покарання - 1 рік 3 місяці позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 20000 гривень.
30.11.2007 року, ОСОБА_2, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме на отримання банківського кредиту на підставі підроблених документів - довідки від 30.11.2007 р. про його місце роботи та про заробітну плату, яку нібито він отримує у ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за період часу з травня 2007 року по жовтень 2007 року, яка була раніше підроблена невстановленою в ході досудового слідства особою, знаходячись у приміщенні відділення № 12 Миколаївського РУ ПАТ КБ «Надра», яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Г. Свиридова 40, надав працівникам банку підроблену довідку про місце роботи та про заробітну плату.
На підставі наданої підробленої довідки про доходи, ОСОБА_2 ввів працівників банку в оману, внаслідок чого між банком та ним 05.12.2007 року був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 був виданий кредит у сумі 20 000 грн.
В подальшому ОСОБА_2 отриманими коштами розпорядився на власний, чим своїми шахрайськими діями спричинив ПАТ КБ «Надра» матеріальну шкоду на зазначену суму.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи висновки суду 1-ї інстанції та правильність кваліфікації його дій, просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання.
Посилається на те, що злочин вчинив у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, визнав спричинену шкоду та зобов'язується її відшкодувати.
Посилається на те, що суд не взяв до уваги стан здоров'я його дитини, яка потребує постійного лікування.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, якій просив залишити вирок без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в скоєнні вказаного у вироку злочину, передбаченого ч.2 ст.90 КК України, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку та фактично не оспорюються.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України та з урахуванням саме тих обставин на які посилається засуджений - ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, який раніше судимий та на даний час відбуває покарання у виправній колонії, характеризується посередньо, перебуває на обліку в наркологічному диспансері у зв'язку з зловживанням алкоголем, а також обставин, що пом'якшують покарання - визнання вини та щирого каяття у вчиненому.
Остаточне покарання засудженому призначено правильно у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.
На думку колегії суддів, суд вірно прийшов до висновку, що саме таке покарання буде достатнім для попередження вчинення засудженим нових злочинів.
Доводи апелянта про поганий стан здоров'я його дитини, не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, підстав вважати, що призначене покарання ОСОБА_2 є надмірно суворим та не справедливим - немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2012 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді