УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. № 99501/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.,

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про стягнення заборгованості, зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та їх виплату,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та їх виплату.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому як непрацюючому пенсіонеру, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеного до 3 категорії, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія повинна виплачуватись з підвищення на 2 мінімальні заробітні плати.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вважаючи, що відповідач в порушення норм закону нараховував та виплачував пенсію у меншому розмірі, позивач звернувся до суду.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2 мінімальних заробітних плат з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком з 01.07.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по справі є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірі на 2 мінімальні заробітні плати.

З матеріалів справи вбачається, що на реалізацію положень ст. 39 Закону України № 796-ХІІ відповідач по справі виплачував позивачу по справі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячно 10,50 грн.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що на реалізацію положень ст.51 Закону України № 796-ХІІ відповідач по справі виплачував позивачу по справі виплачувалась відповідно до постанови КМ України в 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносились зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якими обмежено дію ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи».

Проте Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до цього в 2011 році ст. 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяла в редакції відповідно до якої позивач мав право на отримання пенсії з її підвищенням на 2 мінімальні заробітні плати, а ст. 51 цього закону діяла в редакції відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, застосуванню підлягають статті 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМ України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про частково законність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.09.2011 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська