|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.06.2008 р. № 4/336
|
За позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (Відповідач 1) Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач 2) |
|
про стягнення 6 066,40 грн. недоотриманих щорічної допомоги на оздоровлення. |
|
Суддя Вовк П.В.,
Секретар судового засідання Камінська Т.О.
Представники:
|
Від позивача |
ОСОБА_1 ОСОБА_2 |
|
Від відповідача 1 |
не прибув |
Від відповідача 2 не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (далі Відповідач1) щодо не виплати Позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та стягнення 6 066,4 грн. недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення. За ініціативою суду до участі у справі у якості Відповідача залучено Київський міській центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач 2).
24.06.08 у судовому засідання Позивач позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач з 1998 року по 2007 рік отримував суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення нараховані відповідно до постанов КМ України № 836 від 26.07.1996р. та № 526 від 12.07.2005р, які нижчі ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.06.08 до суду надійшли письмові заперечення Відповідача 1 № 6732 від 17.06.08, які залучено до матеріалів справи. Відповідач 1 проти позову запереч
24.06.08 Відповідач 1, який належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання до суду не прибув про причини не прибуття суд не повідомив.
Як вбачається з заперечень Відповідач 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у запереченнях у тому числі з підстав пропуску Позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Станом на час розгляду справи до суду надійшли письмові заперечення Відповідача 2 № 09/1125-11 від 17.06.08.
Відповідач 2 який належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання до суду не прибув про причини не прибуття суд не повідомив.
Як вбачається з заперечень Відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у запереченнях у тому числі з підстав пропуску Позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Враховуючи що Відповідачі належним чином повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання та є суб'єктами владних повноважень суд вважає за можливе вирішувати справу за наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до посвідчення, серія Б № 107477 від 23.05.1995 року Позивач є особою яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон).
Відповідно до ст. 48 Закону № 796-XII встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, у розмірі - три мінімальні заробітні плати. До того ж розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону N 796-XII).
Такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення було встановлено ст. 48 Закону № 796-XII з 06.06.1996, яка у такій редакції діяла до 28.12.2007 року.
Відповідно до ст. 62 Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до ст. 67 Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
На підставі ст. 117 Конституції та ст. 62, 67 Закону КМ України видав постанову від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою установив такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення:- інвалідам 1 та 2 групи - 120 грн.;
- учасникам ліквідації 2 категорії - 100 грн.;
- інвалідам 3 групи - 90 грн.;
- учасникам ліквідації 3 категорії, кожній дитині, яка втратила одного з батьків, евакуйованим у 1986р., включаючи дітей - 75 грн.
До виходу даної постанови виплата на оздоровлення провадилась відповідно до підпункту "Є" пункту 1 Постанови КМ України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ". Якою передбачалась виплата на оздоровлення в таких розмірах:
- інвалідам 1 та 2 групи в розмірі 26 грн. 70 коп.;
- інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам в розмірі 21 грн.50 коп.;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 кат. в розмірі 26 грн.70 коп.;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 кат., евакуйованим із зони відчуження в 1986р. включаючи дітей та кожній дитині яка втратила внаслідок ЧАЕС одного з батьків в розмірі 15 грн. 70 коп.;
Отже, виходячи з вищенаведених норм, ст. 48 Закону надає право постраждалим громадянам на щорічну допомогу на оздоровлення, а ст. 62 - регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за період з 1998 року по 2007 рік. У судовому засідання Позивач підтвердив, що отримував грошову допомогу на оздоровлення кожен рік.
Відповідно до п. 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку суду, строк встановлений законом на звернення Позивача до адміністративного суду необхідно обчислювати з початку за 1998 рік з початку 1999 року, за 1999 рік з початку 2000 року, за 2000 рік з початку 2001 року, за 2001 рік з початку 2002 року, за 2002 рік з початку 2003 року, за 2003 рік з початку 2004 року, за 2004 рік з початку 2005 року, за 2005 рік з початку 2006 року, за 2006 рік з початку 2007 року тобто з наступного дня отримання Позивачем грошової допомоги на оздоровлення, з позовом Позивач звернувся до суду у лютому 2008 року, а тому, суд прийшов до висновку, що Позивачем пропущено, встановлений ст. 99 КАС України, річний строк на звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за період з 1998 по 2006 роки. Судом не встановлено поважних причин пропуску Позивачем строку, встановленого законом на звернення до адміністративного суду за вказаний вище період.
Згідно із п. 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що Відповідачі наполягають на відмові у задоволені позову в частині вимог щодо стягнення недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за період з 1998 по 2006 роки у зв'язку з пропуском Позивачем річного строку на звернення до адміністративного суду, суд відмовляє у задоволені позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, яке і реалізовано Кабінетом Міністрів України шляхом застосування у 2007 році соціальних виплат встановлених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України суб'єктом права на конституційне подання, крім іншого було порушено питання щодо неконституційності статті 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат. Проте, конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" припинено на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" у зв'язку з тим, що народні депутати України, оспорюючи положення статті 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не навели правового обґрунтування тверджень щодо її неконституційності.
Таким чином положення ст. 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка надає КМ України право у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат є чинними і неконституційними не визнавалися.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що застосовуючи до правовідносин у сфері соціальних виплат постанову КМ України № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Відповідачі діяли відповідно чинного законодавства, наданих їм повноважень та з дотриманням принципів встановлених ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачами доведено відсутність протиправних дій/бездіяльності щодо ненарахування Позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону у розмірі із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.В. Вовк