ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
10 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2392/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.
представників позивача: Кобельського В.Д., Бузько А.І.
представника відповідача: Герасименко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариство "Вінницяобленерго"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Публічного акціонерного товариство "Вінницяобленерго" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Вінницяобленерго" винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000262330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 122 450 грн. Оскільки зафіксовані порушення, що були підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не відповідають дійсності, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом про його скасування.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному об'ємі.
Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях (а.с. 111-113).
В ході судового розгляду справи, допитано в якості свідка ОСОБА_4, який зазначив, що дійсно у відповідності до укладених договорів між позивачем та ТОВ "ВКФ Енергоімпульс" ним як директором фірми" Ваш час" отримано товар від ТОВ " ВКФ Енергоімпульс" для поставки ПАТ" Вінницяобленерго".
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 20.07.2007р. за ідентифікаційним кодом 00130694.
Як свідчать матеріали справи, у період з 10.07.2012р. по 17.04.2012р. податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Вінницяобленерго» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Енергоімпульс» за серпень 2011р., результат якої оформлений актом від 24.04.2012р. № 562/22/00130694 ( надалі - акт від 24.04.2012р.).
Зокрема, перевіркою встановлено порушення п. п. 198.1 п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок та порушення п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку виправленнями самостійно виявлених помилок (а.с.9-20).
На підставі зафіксованих порушень Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000262330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 122 450 грн.(а.с.21).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, що визначено ст.1 Податкового кодексу України ( надалі - ПК України).
Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що визначено п.78.4 ст. 78 ПК України.
Судом встановлено, що податковий орган приступив до проведення перевірки на підставі направлення та наказу начальника Вінницької ОДПІ від 10.04.2012р., які врученні під розписку директору позивача 10.04.2012р., що не заперечувалось представниками позивача в ході судового розгляду справи.
Положення п.86.3 ст. 86 ПК України встановлює, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.
Як свідчать в матеріали справи, податковим органом порушено положення вищезазначених норм, адже фактичне проведення перевірки відбулось з 10.04.2012р. по 17.04.2012р., акт за результатами датований 24.04.2012р., а оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято 14.05.2012р., тобто з порушенням вищезазначених строків.
Таким чином, вирішуючи питання щодо правомірності проведення перевірки та оформленні її результатів, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ порушено норми Податкового кодексу Україна в частині строків проведення, оформлення результатів та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
Стовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали акту перевірки від 24.04.2012р., відсутність первинних документів, що підтверджують факт перевезення товару від ТОВ ВКФ «Енергоімпульс» за серпень 2011р. до позивача, позбавляє останнього права оприбутковувати даний товар в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим не підтверджується фактичне отримання товарів та реальне транспортування.
Так, у відповідності до протоколу № 86/1 від 29.03.2011р. на засіданні комітету з конкурсних торгів позивача щодо затвердження документації конкурсних торгів на закупівлю, протоколу № 86/2 від 11.05.2011р. про розкриття пропозицій відкритих конкурсних торгів вирішено провести закупівлю ножів для роз'єднувачів 110 кВ контактні та заземлювачі.
Дані факти слугували підставою для укладення договору № 261 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.06.2011р., у відповідності до якого ПАТ «Вінницяобленерго» (замовник) замовляє у ТОВ «ВКФ Енергоімпульс» (учасник) апаратуру електричну високовольтну, а саме ножі для роз'єднувачів 110 кВ контактні та заземлювачі, в свою чергу учасник передає дані товари замовнику, а останній зобов'язується їх отримати та здійснити оплату. Пунктом п.5 даного договору встановлено, що поставка таких товарів здійснюється у липень-серпень 2011р.(а.с.22-23).
На виконання вимог даного договору в матеріалах справи наявні видаткова накладна від 05.08.2011р., податкова накладна від 05.08.2011р., рахунок фактура від 05.08.2011р., платіжні доручення від 23.09.2011р., товаро-транспортні накладні від 08.08.2011р.
Про фактичне отримання даних товарів свідчать накладні про внутрішнє переміщення товарів від 20.10.2011, 24.11.2011р., 30.11.2011р., а фактичне використання підтверджується актами списання від 30.11.2011р., 26.12.2011р.,
Суд, критично оцінює посилання податкового органу, що не заповнення граф видаткової накладної № РН 000017 від 05.08.2012р. унеможливлює ідентифікувати перевізника. Оскільки, в ході судового розгляду справи, допитано в якості свідка ОСОБА_4, який зазначив, що дійсно у відповідності до укладених договорів між позивачем та ТОВ "ВКФ Енергоімпульс" ним як директором фірми" Ваш час" отримано товар від ТОВ " ВКФ Енергоімпульс" для поставки позивачу.
Також, судом досліджено договір купівлі продажу № 08/08 від 24.08.2011р., у відповідності до якого продавець (ТОВ « ВКФ Енергоімпульс») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) роз'єднувач, термосигналізатор, блок управління до вимикача, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, право власності на товар переходить з моменту оформлення та підписання сторонами видаткової накладної (а.с. 65-66).
На виконання даного договору в матеріалах справи наявні податкові накладні від 26.08.2011р., видаткові накладні від 29.08.201р., прибутковий ордер № 1119/65 від 31.08.2011р.
Крім того, у відповідності до договору купівлі продажу № 09/08 від 26.08.2011р., продавець (ТОВ «ВКФ Енергоімпульс») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) привід, полюс до вимикача, раму до вимикача, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, право власності на товар переходить з моменту оформлення та підписання сторонами видаткової накладної (а.с.81-82).
На підтвердження даної господарської операції в матеріалах справи наявні платіжні доручення № 2625 від 30.08.2011р., специфікація від 26.08.2011р., податкова накладна від 30.08.2011р., видаткова накладна від 30.08.2011р., прибутковий ордер від 31.08.2011р.
Надаючи правову оцінку зафіксованим порушенням, суд виходив з того, що частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність), що визначено ч.3 вищезазначеної норми.
Положення ч.5 ст. 3 Господарського кодексу України передбачають, що господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Реалізація господарської діяльності суб'єктом господарювання відбувається шляхом набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, що передбачає укладення правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України.
Зокрема, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним що встановлено частиною вищезазначеною нормою ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, в розрізі даних правових норм, судом приходить до висновку, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «ВКФ Енергоімпульс», у відповідності до договору купівлі продажу № 09/08 від 26.08.2011р., договору купівлі продажу № 08/08 від 24.08.2011р., договору № 261 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.06.2011р., є такими що укладенні в межах чинного законодавства.
Судом не взято до уваги встановлені порушення стосовно відсутності первинних документів на виконання вищезазначених правочинів, адже головуючим по справі досліджено наявні видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні, специфікації , акти списання матеріалів, накладні на внутрішні перевезення, на підставі яких відслідковано ланцюг господарських операцій починаючи від укладення договорів до отримання товару.
Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні бухгалтерського обліку, одним із принципів якого є нарахування та відповідність доходів і витрат.
У відповідності до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця, що встановлено п.201.4. ст. 201 ПК України.
Пунктом 201.6. статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено п.201.10 ст. 201 ПК України.
Як свідчать матеріали справи, податкові накладні, на виконання укладених договорів, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому безпідставними є посилання представника відповідача, щодо відсутності первинних документів.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, що передбачено, п.11.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 .
Таким чином, посилання податкового органу, щодо відсутності первинних документів, і як наслідок безпідставності формування податкового кредиту є необґрунтованими, адже суд керується принципом належності доказів, у відповідності до якого належними є докази які містять інформацію щодо предмету доказування, тому наявні документи у справі є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні».
Водночас нормами Податкового кодексу України врегульовано питання, щодо права та порядку формування податкового кредиту.
Зокрема, положення п. 198.1 ст. 198 ПК України визначають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Адже, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно до п.200.1.ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, що передбачено п. 200.17.ст.200 ПК України .
Згідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Водночас у відповідності до 187.7 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
Пункт 200.2. ст. 200 ПК України встановлює, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Таким чином, здійснивши системний аналіз правових норм, дослідивши надані докази, надавши всім фактам юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що в обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, податковим органом не доведено підстави та порушення, які зафіксовані в ході здійснення перевірки, а тому податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000262330 є такими, що підлягає скасуванню.
Водночас, суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Приватного підприємства ПАТ «Вінницяобленерго» судові витрати на сплату судового збору в сумі
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариство "Вінницяобленерго" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 14.05.2012 року № 0000262330.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариство "Вінницяобленерго" (м. Вінниця, вул.1-го Травня,2, ідентифікаційний код 00130694, п/р 2600037593301 в філії ПАТ " Енергобанк", МФО 302731) судові витрати в розмірі 1 020 грн.(одна тисяча двадцять гривень) 41 коп.(сорок одна копійка) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна