ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року м. Київ К/9991/8113/12

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороза В.Ф.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року,

встановив:

Позивачем у грудні 2010 року оскаржено здійснення відповідачем у квітні 2010 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року звернення позивача за перерахунком пенсії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року скасовано постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 9 березня 2011 року про задоволення позову й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Підстави для скасування рішення апеляційного суду у цій справі відсутні.

За змістом статей 40, 42 Закону № 1058-ІV (тут і далі зазначені норми -в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) показники СЗП застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування їх при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 92 Конституції України, статті 9 КАС, статей 40, 42 Закону № 1058-ІV, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, викладені в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому викладенні правових норм і висновку суду не спростовують.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2 011 року.

Можливість оскарження цієї ухвали чинним процесуальним законом не передбачено.

Судді