ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року м. Київ К/9991/36226/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороза В.Ф.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Харцизької міської ради (третя особа -Головне управління Державного казначейства у Донецькій області) про визнання неправомірною відмови та стягнення недоотриманих сум, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Харцизького міського суду Донецької області від 12 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року,

встановив:

Звернувшись у березні 2011 року до суду з цим позовом, ОСОБА_4 зазначала, що виховує сина ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) і відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(далі -Закон № 2811-ХІІ) мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що виплату цієї допомоги відповідачем здійснено в меншому розмірі, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ, позивач просила поновити пропущений нею строк для звернення з цим позовом до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Ухвалою судді Харцизького міського суду Донецької області від 12 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, позов залишено без розгляду з мотивів подання його після закінчення встановленого законом строку для звернення позивача з цим адміністративним позовом до суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити рішення про поновлення пропущеного нею строку для звернення з позовом до суду та задоволення її позовних вимог.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у справах цієї категорії було встановлено річний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позов у цій справі подано до суду 10 березня 2011 року, тобто після перебігу річного строку звернення до суду в частині оскарження правильності нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період до 31 грудня 2007 року. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, умотивовано не визнано зазначену позивачем причину пропуску строку поважною.

Виходячи з наведеного судами правильгно відповідно до положень частини першої статті 100 КАС позов залишено без розгляду.

Викладені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, їхні рішення є законними та обґрунтованими.

Статтею 220 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін ухвалу Харцизького міського суду Донецької області від 12 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції.

Судді