ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Київ К/9991/25390/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року,

встановив:

Позивачем у грудні 2010 року оскаржено здійснення відповідачем у червні 2009 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2007 рік, а не за рік, що передував року звернення за перерахунком пенсії.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня

2011 року скасовано постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від

19 січня 2011 року про задоволення позову й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить його рішення скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Підстави для скасування рішення апеляційного суду в цій справі відсутні.

За змістом статей 40, 42 Закону № 1058-ІV (тут і далі зазначені норми -в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) показники СЗП застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування їх при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 92 Конституції України, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 40, 42 Закону № 1058, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Судове рішення відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, викладені в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому викладенні правових норм і висновку суду не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити і залишити без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції.

Судді