ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року м. Київ К/9991/57092/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області (далі також -УПФ) на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 8 жовтня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до УПФ про перерахунок підвищення до пенсії,

встановив:

У позовній заяві, поданій до суду у серпні 2009 року, ОСОБА_4 зазначала, що є дитиною війни і відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон № 2195-ІV) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV, позивач просила зобов'язати УПФ нарахувати на її користь щомісячну соціальну допомогу за період із 1 січня 2006 року по день винесення рішення суду в сумі 4688,70 гривні.

Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від

8 жовтня 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано УПФ провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 8 жовтня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 гривні.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено: зобов'язано УПФ здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 6 серпня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 8 жовтня 2009 року відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при розв'язанні спору в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати його рішення й ухвалити нове

-про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог і неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV, а також не погоджується з покладенням на нього витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції..

За змістом касаційної скарги в ній не наведено заперечень проти судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог. Позивачем судові рішення

в цій справі в порядку касаційного провадження не оскаржено.

Підстави для скасування рішення апеляційного суду та зміненого ним рішення суду першої інстанції в цій справі відсутні.

Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 107-VІ) стаття 6 Закону № 2195-ІV викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону 107-VІ.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV.

За таких обставин є правильним висновок про зобов'язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 6 серпня 2008 року.

Що стосується позовних вимог за 2009 рік, то статтею 71 Закону України «Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 2195-ІV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Будь-які зміни до статті 6 Закону № 2195-ІV законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не вносились, дію цієї статті у цих роках зупинено не було.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону № 2195-ІV.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості

механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV), згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6

Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Що стосується викладеної в касаційній скарзі незгоди із судовими рішення в частині стягнення з УПФ судових витрат, то такі витрати з відповідача не стягнуто.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області відхилити і залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції. Рішення суду касаційної інстанції може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді