АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів: Варикаші О. Д., Станкевича В. А.
при секретарі Соколенко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19. 03. 2012 р.,
в с т а н о в и л а:
02. 08. 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, а іншу 1/2 частину цієї квартири залишити у власності у відповідача тому, що вказана квартира була куплена в період шлюбу між ними.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19. 03. 2012 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 26,9 кв. м., житловою площею 13,1 кв. м., а іншу частину зазначеної квартири залишити у власності ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що рішення суду є необґрунтованим і незаконним, зокрема пояснивши, що квартира була ним придбана за кошти, які були його особистою приватною власністю.
В судовому засіданні ОСОБА_3, представник ОСОБА_2, підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_4 вважають рішення суду правильним.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання ОСОБА_2 не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира набута ОСОБА_2 під час шлюбу і є їхньою спільною сумісною власністю з рівними частками.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 368 ч. 3, ч. 4 ЦК України, ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 372 ч. 2 ЦК України, ст. 69 ч. 1, ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 08. 08. 2003 р. перебували у шлюбі, який було розірвано у 2011 р.
За договором купівлі-продажу від 16. 07. 2004 р., посвідченого Чухрай Т. Ю., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області, і зареєстрованого в реєстрі за № 3555, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_6 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 26,9 кв. м., житловою площею 13,1 кв. м., що зареєстровано в Білгород-Дністровському міжміському бюро технічної інвентаризації 21. 08. 2004 р. в реєстровій книзі 119, номер запису 5049.
Вказані фактичні обставини справи, сторонами у справі, в тому числі і в апеляційній скарзі, не оспорюються.
Тобто, спірна квартира набута подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за час шлюбу і відповідно до наведених положень закону є їхньою спільною сумісною власністю, частки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на цю квартиру є рівними, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають право на поділ та на визнання за ними права власності на майно, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції правильно вирішив справу шляхом задоволення позову ОСОБА_1
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що вказана квартира була придбана за гроші ОСОБА_2, які належали йому особисто ще до шлюбу, оскільки позивач у справі належним чином це не довів, квартира набута подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за час шлюбу, договір купівлі-продажу квартири оформлений в установленому порядку і на час розгляду справи не втратив свою силу.
Що стосується посилань ОСОБА_1 на отримання ним як моряком значної заробітної плати до шлюбу та повернення йому 01. 06. 2003 р. позики в сумі 3400 доларів США, то у справі відсутні належні докази, що саме ці кошти були сплачені при купівлі квартири з метою її купівлі лише для ОСОБА_2
Наведене спростовує посилання ОСОБА_1 на нічим не підтверджені показання його матері свідка ОСОБА_7, що спірна квартира придбана за кошти, які ОСОБА_1 заробив до шлюбу.
З урахуванням вищевказаного не мають правового значення доводи ОСОБА_2 стосовно роботи ОСОБА_1, зокрема, вчителькою, розміру її заробітку, проживання і реєстрації ОСОБА_1
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19. 03. 2012 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич