АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
за участю секретаря - Кушнір М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Ізмаїльська районна державна адміністрація, Ізмаїльська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визначення додаткового терміну для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА :
25.11.2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, треті особи Ізмаїльська районна державна адміністрація, Ізмаїльська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визначення додаткового терміну для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серії ВВО №987543, видане Ізмаїльською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідачу неправомірно було видано вищевказане свідоцтво, визначити йому додатковий термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним був пропущений строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме, він не мав можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, оскільки знаходився у місцях позбавлення волі, та визнати за ним як спадкоємцем за законом першої черги право власності на земельний пай розміром 4,0998 га, який знаходиться в КСП «Бесарабія» с.Лощинівка Ізмаїльського району, Одеської області, який належав померлій ОСОБА_3, так як нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки йому необхідно було протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити .
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила застосувати наслідки спливу позовної давності.
Представник відповідача посилалась на те, що позивач ОСОБА_1 зазначив, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 з 2001р., але позивач у вищевказаному спадковому будинку не проживав, а розбирав його для отримання будівельних матеріалів. В свою чергу, відповідно до довідок, виданих виконавчим комітетом Лощинівської сільської ради за №390 від 09.06.2009 року та №383 від 21.04.2010 року, ОСОБА_1 проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 до 1983 року, після звільнення з місць позбавлення волі у 2001 році він став проживати у житловому будинку АДРЕСА_2.
Крім цього, представником відповідача було зазначено, що позивач ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, проте не зазначив на поважність причин неприйняття спадщини з 2001 року по 2004 рік, у зв'язку з чим немає підстав для поновлення йому строку. Посилання позивача, що Ізмаїльська державна нотаріальна контора неправомірно видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки у спадковій справі відсутня заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_1 є безпідставними, так як вищевказане свідоцтво про право власності було видано з підстави фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.
Представник третьої особи - Ізмаїльської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та згідно листа за №1255/2-15 від 25.06.2010 року за обставинами справи повідомив, що 16.12.2004р. за реєстром № 3-2491 Ізмаїльською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі на земельну ділянку розміром 4,60 в умовних кадастрових гектарах із землі, що перебувала у колективній власності КСП «Бесарабія » села Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 Вказане свідоцтво про право на спадщину було видано в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 надала правовстановлюючий документ на спадкове майно - сертифікат на право на земельну частку серії ОД №0069741, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 15.09.1996 року, що був у неї на руках, чим вона довела фактичне прийняття нею спадщини, відповідно до п.113 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 18/5 від 18.07.1994 року та ст.549 ЦК України (1963 року).
Представник третьої особи - Ізмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2011 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що він не мав можливості звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, оскільки знаходився у місцях позбавлення волі, після звільнення мешкав у будинку, де проживала померла ОСОБА_3
Під час розгляду справи в апеляційної інстанції від ОСОБА_1, представника третьої особи - Ізмаїльської державної нотаріальної контори надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи - Ізмаїльська районна державна адміністрація в судове засідання не з'явилися , про час і місце судового розгляду були повідомленні належним чином, про що у справі є докази.
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції на підставі ст.524,525,529,548,549,550 ЦК УРСР (1963 року), дійшов висновку про те, що позивачем не доведено вчинення дій, передбачених ст.549 ЦК УРСР (1963 року), протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та не доведено наявність поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а тому відповідне спірне свідоцтво про право на спадщину за законом жодним чином не порушує його права та обов'язки, в зв'язку з чим у задоволенні позову щодо визнання недійсним зазначеного свідоцтва про право на спадщину слід відмовити.
Приймаючи до уваги, що Ізмаїльською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 було видано 16.12.2004р., з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 25.11.2008р., а представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків спливу позовної давності, суд вважав, що позивач не довів факт пропуску з поважних причин строку позовної давності для звернення до суду з позовом щодо скасування свідоцтва про право на спадщину та в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому суд відмовив у позові як по суті заявлених вимог так і за пропуском строку позовної давності за ст.267 ЦК України(2004р.).
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Суд правильно прийшов до висновку про те, що правовідносини сторін щодо прийняття спадщини регулюються ЦК України(1963р.).
Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належала земельна частка (пай) розміром 4,60 в умовних кадастрових га у КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 15.09.1996 року та майновий пай в розмірі 5270 грн. 55 коп. із майна, що перебуває у колективній власності КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району на підставі свідоцтва про право власності серії ОД-XVI №10100840 від 14.12.2004 року.
За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру. Спадкоємцями за законом першої черги, відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.
16.12.2004р. Ізмаїльською державною нотаріальною конторою за № 3-2491 було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2(а.с.30-38).
Відповідно до частини першої статті 550 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_1 фактично звернувся з позовом до суду 16 листопада 2008р., тобто через 10 років.(а.с.3).
Згідно довідки ОСОБА_1 знаходився в місцях позбавлення волі з 06.11.1991р. по 06.02.2001р., але після звільнення з місць позбавлення волі у 2001р. позивач не звернувся до суду з позовною заявою для визначення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини(а.с.8).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався, зокрема статтею 550 ЦК УРСР 1963 року та правильно виходив із того, що не є поважними наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки до суду він звернулася через 10 років після смерті матері, хоча мав таку можливість з урахуванням сучасних засобів зв'язку й не надав доказів протилежного, а також не довів, що відповідач навмисно приховала від нього інформацію про смерть матері.
Судом правильно було встановлено, що ОСОБА_1 не звернувся у встановлені законодавством строки для прийняття спадщини. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, керуючись наявними доказами, яким дав належну оцінку.
Суд прийшов до правильного висновку , що знаходження в місцях позбавлення волі не є поважною причиною для визначення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки позивач міг скористатися правом для звернення із заявою про прийняття спадщини, скориставшись послугою поштового відправлення з місць позбавлення волі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Крім того, після звільнення з місць позбавлення волі у 2001р., позивач міг звернутися до суду із заявою про визначення йому строку для прийняття спадщини, але звернувся до суду тільки 25.11.2008р.
Також апелянт не надав доказів того, що він був зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1, де проживала його мати та фактично прийняв спадщину.
Однак, як було встановлено судом, позивач не здійснив ніяких дій для реалізації свого права.
Тому суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та відмовив у позові за пропуском строку позовної давності .
Таким чином, правових підстав та належних доказів, передбачених ст.309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення про задоволення вимог позивача, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1 п.1,308, 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М. Кварталова
Н.Д. Плавич
Л.А. Гірняк