АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
за участю секретаря - Ардаковської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради, третя особа - Голова Миколаївської сільської ради Назаренко Наталія Андріївна про визнання рішення про дострокове розірвання контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Голови Миколаївської сільської ради Назаренко Наталії Андріївни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА :
16.06.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Миколаївської сільської ради, третя особа - Назаренко Н.А. про визнання рішення про дострокове розірвання контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог, посилався на те, що за контрактом, укладеним 09.12.2010р. позивач був прийнятий на роботу на посаду директора Комунального підприємства «Добробут -3» Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на термін з 10.12.2010р. по 10.12.2011р. На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району № 30 від 16.05.2011р. «Про дострокове розірвання контракту» та на підставі розпорядження сільського голови Назаренко H.A. № 15-К від 16.05.2011р. позивач був звільнений із займаної посади на підставі п. п. 10 п. З ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Посилаючись на те, що позивачем не було порушено жодної умови передбаченої п.22 Контракту, та взагалі на відсутність у діючому законодавстві підстави звільнення зазначеної у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що розірвання контракту відбулось правомірно, позивачем були порушені умови контракту, а саме не забезпечувалася прибуткова діяльність підприємства, виникла заборгованість із заробітної плати, дебіторська заборгованість, не узгоджувався кошторис видатків і доходів, що було підставою для розірвання трудового договору за контрактом достроково.
Третя особа позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у позові, звільнення вважала законним.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2011р. позов ОСОБА_1 - задоволено.
Судом визнано незаконними рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району №30 від 16.05.2011р. «Про дострокове розірвання контракту» та розпорядження Миколаївського сільського голови Назаренко Н.А. № 15-К від 16.05.2011р. про звільнення з посади директора КП «Добробут-3» ОСОБА_1
Судом поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства «Добробут-3» з 16 травня 2011 року.
Стягнуто з Миколаївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2011р. по 20 грудня 2011р. у розмірі 13 935 грн. 46 коп.
Стягнуто з Миколаївської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Стягнуто з Миколаївської сільської ради на користь держави судовий збір у сумі 188 грн. В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі Голова Миколаївської сільської ради Назаренко Н.А. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання рішення про дострокове розірвання контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був звільнений відповідачем без законних підстав та з порушенням встановленого порядку, в діях позивача, визначених в оскаржуваному наказі, відсутні порушення умов трудового контракту. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність будь-яких порушень з боку ОСОБА_1, та підтверджували їх виявлення, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд також дійшов до висновку про те, що підлягають задоволенню частково вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.
Колегія суддів повністю не погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом від 09.12.2010р. між Миколаївською сільською радою, в особі сільського голови Назаренко Н.А. та ОСОБА_1 було укладено контракт, згідно якого останнього було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Добробут-3» на термін з 10 грудня 2010 року по 10 грудня 2011 року.
ОСОБА_1, як керівник підприємства, відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом, що прямо передбачено також і Статутними положеннями підприємства.
На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району № 30 від 16.05.2011р. «Про дострокове розірвання контракту» та на підставі розпорядження сільського голови Назаренко Н.А. № 15-К від 16.05.2011р. ОСОБА_1, був звільнений із займаної посади за невиконання умов контракту, а саме: пунктів 1,7,8, 8.1, 22 (підпунктів А-Б) контракту.
Згідно ч. 3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, кажуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Як вбачається із п.5 вищевказаного контракту від 09.12. 2010р., то цей контракт є строковим трудовим договором та на підставі нього виникають трудові відносини між Керівником та КП «Добробут-3». Права та обов'язки керівника визначені розділом II Контракту та розділом 6 Статуту, ст.ст.21,30 КЗпП України.
Підстави змін та умови розірвання контракту визначені розділом IV контракту. Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що прийняття ОСОБА_1 на посаду директора відповідало вимогам КЗпП України та пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", згідно якого контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що будь-які акти, матеріали службового розслідування, пояснювальні записки позивача, як керівника підприємства на ім'я Миколаївського сільського голови, акти щодо відмови надання пояснень, інші документи відносно наявності підстав для звільнення відповідачем до суду не надані. Згідно листа Територіальної державної інспекції праці у Одеській області від 08.09.2011р., вищезазначені документи взагалі були відсутні на підприємстві під час перевірки правильності підстав звільнення позивача.
Як вбачається з оскаржуваного розпорядження, підставою для звільнення ОСОБА_1 зазначено «п.3 п.п.10 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Суд правильно звернув увагу на те, що згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розірванні контракту необхідно здійснювати посилання на п.8 ст.36 КЗпП України (у випадку розірвання контракту за підстав передбачених ним, але не передбачених КЗпП України), або на ст.ст. 36, 39-41 КЗпП України (у випадках розірвання контракту за підстав передбачених ним та передбачених КЗпП України).
Згідно п.п.22 п. 4 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном до закінчення його дії: - у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причини обов'язків, покладених на нього контрактом; - у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки; - у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним Фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам та інше.
Згідно довідок Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції та Управління Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заборгованість КП «Добробут-3» по сплаті єдиного соціального внеску та страхових внесків, податкова заборгованість із сплати податків, зборів - відсутня.
Також, як вбачається із списку заборгованості по КП «Добробут-3» на 01.05.2011 р. складеного директором КП «Добробут-3» Фоменко Д.В., зазначено лише частину фінансових показників за І квартал 2011 року, які будуть тільки відображені у балансі КП "Добробут-3" за 2011 рік по закінченню фінансового року в 2012 році.
При цьому, суд правильно визначив, що жодного грубого порушення законодавства України та обов'язків, передбачених Контрактом ОСОБА_1, як керівником підприємства, не наведено, і відсутнє будь-яке посилання на порушення норми законодавства, та на будь-яке порушення або невиконання обов'язків Контракту.
До того ж, будь-які порушення Статуту КП «Добробут-3» також не наведено, як і не наведено жодні негативні наслідки (збитки, штрафи, майнова шкода, постраждав імідж підприємства) за що, передбачено розірвання Контракту з позивачем з ініціативи Органу управління майном.
Тому, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що видача рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Білгород- Дністровського району № 30 від 16.05.2011р. «Про дострокове розірвання контракту між Миколаївською сільською радою і директором КП «Добробут -3» ОСОБА_1 та розпорядження сільського голови від 16.05.2011 року №15-К про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є незаконними.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поновив позивача на роботі та стягнув за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2011р. по 20.12.2011р. середній заробіток у розмірі 13 935,46 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка та вказаним вище нормам матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта про те, що позивач не виконував умови контракту і що підстави для розірвання контракту існували є необґрунтованими. Відповідачем будь-яких письмових доказів про грубе порушення законодавства та обов'язків ОСОБА_1, передбачених контрактом надано не було. За період роботи ОСОБА_1 не мав дисциплінарних стягнень за порушення умов контракту. Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради не вирішувались питання на засіданнях щодо його роботи на посаді директора КП «Добробут -3».
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині вимог відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому рішення суду щодо визнання рішення про дострокове розірвання контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно залишити без змін.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за розпорядженням Миколаївської сільської ради Білгород- Дністровського району № 5-ОС від 18.01.2012р., згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2011р. поновлено на роботі на посаді директора КП «Добробут -3» з 16.05.2011р.
За розпорядженням Миколаївської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області № 9-ОС від 06.02.2012р., ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Добробут -3» з 06.02.2012р. за згодою сторін згідно заяви ОСОБА_1 та на підставі п.1 ст. 36 КЗпПП України.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів перевірила також доводи апелянта щодо стягнення моральної шкоди.
Згідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, роз'яснень, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про ї відшкодування моральної (немайнової) шкоди, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної(немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди правильно прийшов до висновку про те, що внаслідок порушення прав позивача в сфері трудових відносин, він зазнав моральних страждань, через необхідність звернення до відповідача та суду за захистом порушених трудових прав, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення порушених трудових прав, однак сума, яку суд стягнув на користь позивача не відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що необхідно зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині цих вимог позивачу слід відмовити.
Доводи апелянта про те, що моральна шкода не підлягає задоволенню, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки враховуючи вищевикладене, позивачем доведено що у зв'язку з порушенням прав на працю йому спричинені моральні страждання.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1 п.1,3, 304 ч.1п.3, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Голови Миколаївської сільської ради Назаренко Наталії Андріївни задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року в частині вимог за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради, третя особа - Голова Миколаївської сільської ради - Назаренко Наталія Андріївна щодо відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500(п'ятсот ) грн., в іншій частині цих вимог відмовити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року щодо визнання рішення про дострокове розірвання контракту недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М. Кварталова
Н.Д. Плавич
Л.А. Гірняк
Вірність копії засвідчую:
суддя Апеляційного суду
Одеської області Кварталова А.М.