АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Варикаші О. Д., Ступакова О. А.
при секретарі Соколенко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплодарської центральної міської лікарні про нарахування щорічної матеріальної виплати на оздоровлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 02. 02. 2012 р.,
в с т а н о в и л а:
01. 12. 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Теплодарської центральної міської лікарні про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 р. в розмірі 806 грн., за 2008 р. - 1008 грн., за 2009 р. - 1155 грн., за 2010 р. - 1242,32 грн., за 2011 р. - 1325 грн., а усього 5536,32 грн. і доплати за старшинство за період з 01. 01. 2010 р. по день звільнення 21. 06. 2011 р., оскільки вона, як старший терапевт, на порушення закону не отримала виплат матеріальної допомоги і за старшинство у 2010-2011 р. р.
Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 02. 02. 2012 р. відмовлено у задоволенні вказаного позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду як необґрунтованого і ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача 8176,32 грн. недоплат матеріальної допомоги і за старшинство.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_2, представник Теплодарської центральної міської лікарні, вважає рішення суду правильним.
Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ст. ст. 97, 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів; конкретні розміри тарифних ставок (окладів), посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог закону.
Ст. 21 ч. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з п. п. 1.7, 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05. 10. 2005 р. №308/519 конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати і керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20. 04. 1990 р. працювала в поліклініці с. м. т. Теплодар, яка з 1998 р. мала статус Теплодарської міської поліклініки, а з 2000 р. має статус Теплодарської центральної міської лікарні Одеської області.
21. 06. 2011 р. ОСОБА_1 за власним бажанням була звільнена з посади лікаря-терапевта на підставі наказу головного лікаря Теплодарської центральної міської лікарні № 42-к від 21. 06. 2011 р.
За час роботи в поліклініці за 2007-2008, 2011 р. р. ОСОБА_1 матеріальна допомога не виплачувалась, а у 2009 р. і 2010 р. відповідно до наказів по ОСОБА_1 їй виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно у розмірі 1270 грн. і 1208 грн.
У 2010-2011 р. р. стосовно ОСОБА_1 не видавалися накази по лікарні щодо встановлення їй доплат в розмірі 10 % до посадового окладу, в тому числі за роботу на посаді старшого лікаря.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що за наведеними вище вимогами законодавства керівник лікарні не зобов'язаний у будь-якому випадку надавати позивачу матеріальну допомогу або будь-які інші доплати, надбавки до окладу працівника тому, що це право, а не обов'язок керівника лікарні, який до того ж має право на його реалізацію лише в межах фонду заробітної плати згідно з положеннями Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05. 10. 2005 р. №308/519.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість рішення суду не мають правового значення і спростовуються матеріалами справи.
Так, у справі відсутні докази того, що в Теплодарській центральній міській лікарні Одеської області у 2010-2011 р. р. були посади старшого лікаря, завідуючого терапевтичним відділенням і, що ОСОБА_1 призначалась в цей період на ці посади або працювала на них.
Відсутність вказаних посад в цей період підтверджується наданими суду штатними розкладами Теплодарської центральної міської лікарні Одеської області за 2010-2011 р. р.
Посилання ОСОБА_1 на запис в трудовій книжці за 1994 р. про призначення завідуючою терапевтичним відділенням і на наказ про призначення доплати «за старшинство» у 2009 р. в якості завідуючої терапевтичним відділенням не має правового значення, оскільки не є предметом розгляду даної справи, у якій позивачем оспорюється невиплата їй, як старшому лікарю, вказаних доплат за 2010-2011 р. р.
Що стосується твердження позивача щодо її праці на посаді завідуючого терапевтичним відділенням з посиланням на запис в трудовій книжці за 24. 02. 1994 р., то після цього поліклініка змінила свій правовий статус з відповідними змінами щодо працівників, лікарнею надані дані про помилковість внесення цього запису і до того ж це не є предметом розгляду даної справи.
Це відноситься і до посилань апелянта на призначення їй доплати до окладу в розмірі 10 % з вказівкою посади як завідуючого терапевтичним відділенням з посиланням на п. 2.2 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення за наказом по лікарні від 13. 01. 2009 р. № 11-1/01-04, який змінено наказом від 06. 06. 2012 р. № 42-о з вказівкою на помилковість і уточненням, що надбавка ОСОБА_1, лікарю-терапевту дільничному, була встановлена згідно п. 4.4 вказаних Умов.
До того ж пунктом 2.2.10 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05. 10. 2005 р. №308/519, передбачено визначення посадових окладів, виходячи з тарифних розрядів посад фахівців відповідної кваліфікації, з урахуванням підвищення на 10 відсотків лише стосовно старших: сестер медичних, фельдшерів, акушерок, техніків зубних та інших фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, до яких позивачка не відноситься.
З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції правильно вирішив справу шляхом відмови у задоволенні позову і викладені в апеляційній скарзі доводи не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 02. 02. 2012 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
О. А. Ступаков