АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.
при секретарі Соколенко В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс Пересипський», до ОСОБА_1 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01. 02. 2012 р.,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс Пересипський» про визнання права користування АДРЕСА_1 із зобов'язанням комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс Пересипський» внести зміни до договору найму стосовного вказаної квартири і вказати замість попереднього наймача, ОСОБА_2, наймачем квартири його - ОСОБА_1 Вказав, що наприкінці 2007 р. вселився за пропозицією та з дозволу своєї бабусі, ОСОБА_3, у вказану однокімнатну квартиру без реєстрації і став постійно проживати та користуватися квартирою нарівні з бабусею, а в подальшому з рідним дядькою, ОСОБА_3, коли той звільнився з міст покарання, а також, що вів спільне господарство разом з бабусею і дядьком, спільно утримували, прибирали і дбали про квартиру до дня їх смерті, а в подальшому ніс витрати на їх поховання.
В подальшому ОСОБА_1 змінив позов про визнання права користування вказаною квартирою і просив визнати його членом сім'ї померлої ОСОБА_2, визнати за ним право на користування вказаною квартирою, зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради переоформити особовий рахунок по цій квартирі на нього і зобов'язати комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс Пересипський» внести зміни до договору найму квартири та визнати замість попереднього наймача, ОСОБА_2, наймачем квартири його ОСОБА_1
В зустрічній позовній заяві Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, третя особа комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс Пересипський», поставила питання про виселення ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 з тих підстав, що ОСОБА_1 не зареєстрований у вказаній квартирі, яку самовільно без будь-яких правовстановлюючих документів зайняв і продовжує мешкати в ній.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01. 02. 2012 р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс Пересипський» про визнання права користування жилим приміщенням і зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана ухвала суду не оскаржена.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01. 02. 2012 р. ухвалено виселити ОСОБА_1 з АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про його виселення з тих підстав, що рішення суду необґрунтоване і не відповідає вимогам закону.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.
Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.
Задовольняючи позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 самоуправно вселився в спірну квартиру, не був зареєстрований у цій квартирі, на час розгляду справи в квартирі відсутні будь-які зареєстровані особи і ОСОБА_1 не доведено, що він вселився в квартиру у встановленому законом порядку і до смерті бабусі ОСОБА_2 проживав з нею однією сім'єю та вів спільне господарство.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. ст. 61, 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найма, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем -житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер; наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з ч. 3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 230 серії ЛР від 05. 03. 1968 р. ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_3 отримала право на зайняття і користування щодо однокімнатної квартири АДРЕСА_1
За станом на 09. 10. 2008 р. в квартирі були зареєстровані лише ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а її син ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час розгляду справи в спірній квартирі зареєстрованих осіб немає.
ОСОБА_1, син ОСОБА_5, ніколи не був прописаний та зареєстрований за вказаною адресою спірної квартири, яка знаходиться в комунальній власності.
Згідно з довідкою готельно-жилового комплексу ТВО «Морський торговельний порт «Южний» від 17. 01. 2012 р. ОСОБА_1 проживає і постійно прописаний з 10. 07. 2006 р. у гуртожитку порту «Южний» на койко-місці у кімнаті АДРЕСА_3.
Суд першої інстанції на підставі доказів у справі правильно і обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не довів з наданням відповідних доказів, що він у встановленому законом порядку вселився у спірну однокімнатну квартиру, постійно проживав там однією сім'єю з померлими бабусею ОСОБА_2 та дядьком ОСОБА_3 і вів з ними спільне господарство, а приїзди до бабусі та надання допомоги їй не є підставою для виникнення у позивача права на житлову площу. Прийняв до уваги суд і ту обставину, що ОСОБА_1 з 18. 08. 2007 р. перебуває в зареєстрованому шлюбі і не стверджує, що його сім'я проживає у спірній квартирі.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції правильно вирішив справу шляхом задоволення позову у виселенні ОСОБА_1 і викладені в апеляційній скарзі доводи не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01. 02. 2012 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич